Хочу поділитися з вами одним дуже цікавим психологічним методом, який здатний значно поліпшити життя.
Принаймні для мене це спрацювало. Цей метод ґрунтується на вмінні чути слова інших людей на кількох рівнях, і, завдяки цьому, розуміти, що вони насправді намагаються вам сказати, і мотивацію, яка стоїть за цим.
І якщо вийде по-справжньому вслухатися в їхні слова, то ви можете з подивом усвідомити, що в багатьох випадках ви розумієте їхню мотивацію краще, ніж вони самі.
Цей метод має прямий стосунок до того, що ми називаємо емоційним інтелектом.
Хоча насправді він є такою собі бойовою версією емоційного інтелекту, наче хтось створив для нього ментальне айкідо - спершу ми відточуємо своє сприйняття до такої міри, що починаємо безпосередньо відчувати рівень емоційного інтелекту наших співрозмовників, а потім використовуємо це відчуття для повнішого й глибшого розуміння їхньої особистості.
Так-так, я знаю, звучить злегка пафосно і не від світу цього. Тож давайте-но швидше перейдемо до практичного застосування цієї методики, яка полягає в тому, щоб прислухатися в мовленні співрозмовника до певних токсичних фраз і вербальних підказок, характерних для людей із низьким рівнем емоційного інтелекту.
Наступні приклади допоможуть вам зрозуміти, до чого саме вам слід придивлятися в людях, які вас оточують. Потім ви дізнаєтеся, про що насправді говорять ці фрази, і що це може сказати про їхню особистість.
Токсична фраза №1: "Я так тебе розумію".
Уявіть собі одну гіпотетичну ситуацію... Приміром, вам довелося зіткнутися з якоюсь неприємністю або труднощами на життєвому шляху, і ви вирішили розповісти про це колезі, з яким пропрацювали разом кілька років - не так уже й важливо, навіщо. Можливо, ви потребуєте доброзичливої поради. Можливо, вам хочеться, щоб вас зрозуміли і поспівчували.
А може, вам просто хочеться виговоритися.
Але після того, як ви розповіли про те, що відбувається, людина, від якої очікували уваги і розуміння, відповідає вам короткою фразою з чотирьох слів: "Я так тебе розумію".
А далі можливі варіанти. Можливо, цим усе й обмежиться, і ця людина відвернеться від вас, повернувшись до своїх справ. А може, вона почне у відповідь розповідати про свої проблеми і неприємності, які в кращому разі мають лише віддалену схожість із тим, із чим довелося зіткнутися вам.
І ви починаєте запитувати себе: "Чи не нав'язуюся я цій людині? Чи не виглядаю я скиглієм? Чи не занадто затягую розповіді про свої проблеми?"
Ну як, знайома ситуація? Якщо так, то не поспішайте з висновками і не поспішайте себе звинувачувати, ми повернемося до розгляду цієї ситуації трохи пізніше.
Токсична фраза №2: "А ти не можеш просто... "
О, ця фраза - одна з моїх улюблених. Ще раз уявіть, що розповідаєте комусь зі знайомих історію зі свого життя або описуєте якусь життєву ситуацію.
І, як у будь-якій хорошій історії, у вашій історії є конфлікт. У ній є щось, що головний герой повинен подолати, щоб вона закінчилася добре (незалежно від того, хто цей головний герой - ви чи хтось ще).
Уявіть, що ви говорите щось на кшталт: "Знаєш, я так втомлююся, коли приходжу ввечері з роботи, а мені потрібно ще приготувати вечерю для дітей, а потім укласти їх спати". Ясна річ, що ви говорите це в надії на розуміння і співчуття нелегкій долі героя, але знаєте, що отримуєте у відповідь? "А ти не можеш просто попросити свого чоловіка приготувати вечерю, поки ти їдеш додому?"
Ви можете нарватися на подібну відповідь практично в будь-якій ситуації, коли на щось скаржитеся:
- "Мої співробітники постійно бурчать і скаржаться, тому що ніхто з них не хоче працювати у вихідні".
"А ти не можеш просто сказати їм, що буде або так, або ніяк, а якщо їм не подобається, нехай пошукають собі іншу роботу?"
- "Знаєш, я так намагаюся скинути ці останні три кілограми, але в мене ніяк не виходить це зробити".
"А ти не можеш просто прибрати ще більше вуглеводів зі свого раціону і перестати їсти після шостої вечора?"
Отримавши замість уваги та участі цю напівбайдужу відповідь, ви починаєте закипати всередині, наче чайник, подумки кажучи своєму співрозмовникові: "А тобі не здається, що якби в мене була можливість "просто" зробити це, то ми б зараз про це не розмовляли?"
І ще одна фраза, остання...
Токсична фраза №3: "Як твої справи, добре?"
Стривайте, можете сказати ви. Як, з дозволу сказати, просте запитання про те, як у когось справи, може бути токсичною фразою?
І що вона може сказати нам про емоційний інтелект того, хто її говорить?
Відверто кажучи, перші три слова цієї фрази самі по собі не такі вже й погані, нам варто остерігатися лише цього "добре" в самому кінці.
Коли хтось запитує, як у вас справи, це може бути проявом справжнього і непідробного інтересу до вашого благополуччя... Якщо тільки в тій самій фразі вам не підказують єдину прийнятну для цієї людини відповідь. "Добре" наприкінці цієї фрази свідчить про те, що її абсолютно не цікавить, як у вас справи насправді, і їй потрібна від вас лише чергова відповідь, щоб згідно з кивком кивнути і викинути вас із голови.
Насправді справа не в мені, а в тобі
Кілька тижнів тому мені трапилася чудова стаття про те, як давати хороші поради, і я раптово усвідомив, що, крім усього іншого, вона дає змогу оцінити з погляду корисності поради, які дають вам інші люди.
Як це зробити найпростіше? Намагайтеся помічати, скільки навідних і уточнювальних запитань вони ставлять перед тим, як щось вам порадити.
Якщо вони витрачають чимало часу на те, щоб з'ясувати всі таємниці вашої ситуації, і ставлять купу запитань, щоб зрозуміти, як простіше й ефективніше за все допомогти, це, безумовно, є хорошою ознакою. Безумовно, це не свідчить про те, що ви маєте дотримуватися таких порад беззастережно, але варто щонайменше брати їх до уваги.
Але якщо вони намагаються якнайшвидше завершити розмову, прямо або опосередковано намагаючись сказати вам: "Ну все, все, ми почули достатньо - вам потрібно зробити те-то й те-то", це свідчить про те, що ці поради навряд чи будуть для вас корисними, адже людей, які намагаються їх дати, не надто цікавить ваша думка, життєві обставини і те, чи допоможе вам їхня порада в принципі.
Але ми далеко не завжди шукаємо в інших людей поради. Часом нам потрібно щось зовсім інше.
Підтримка проти перенесення уваги
Насправді є два основних типи реакції людей на своїх співрозмовників. Вони можуть або підтримувати співрозмовника, намагаючись, щоб тема розмови не перескакувала з його життєвих обставин і проблем, або ж перемістити фокус уваги бесіди на самих себе і того, що їх цікавить.
Загалом люди з високим емоційним інтелектом найчастіше використовують у спілкуванні з іншими людьми слова і вирази, що говорять про їхню підтримку співрозмовника. Люди ж із низьким емоційним інтелектом намагаються всіма можливими вербальними способами переключити тему бесіди на себе, коханих (головним чином тому, що власні проблеми та інтереси цікавлять їх значно більше, ніж проблеми оточуючих).
Повернімося до наведених вище прикладів:
- "Я так тебе розумію". Ця фраза намагається переключити нашу увагу зі спроб пояснити співрозмовникові свої почуття або проблеми на заявлене ним розуміння того, що з нами відбувається, навіть якщо це зовсім не так (до того ж нам не варто забувати про те, що, як то кажуть, чужа душа - темниця, і ми рідко знаємо по-справжньому, що відчувають інші люди).
- "Може, тобі просто?.." Ця фраза взагалі посідає перше місце в списку егоїстичних виразів, які використовують люди з емоційним інтелектом на рівні бананової шкірки. Вона буквально просякнута самозакоханістю, презирством і натяками на те, що ваша проблема насправді яйця виїденого не варта, і її можна вирішити за дві секунди, варто вам скористатися запропонованим вам легким і простим рішенням, якого ви, вочевидь, чомусь не помічаєте - не те, що ваш порадник!
- "Як твої справи, добре?" Ну, а ці слова і зовсім говорять про те, що нас навіть не хочуть вислухати. Ми ще нічого не встигли сказати, а нам уже дали зрозуміти, що співрозмовника абсолютно не цікавлять наші проблеми і життєві обставини, і вказали на те, що хочуть від нас почути. Ще раз - співрозмовник переключив тему розмови на себе ще до того, як ми встигли щось сказати.
Тепер ви розумієте
Ніхто з нас не ідеальний. І навіть люди з високим рівнем емоційного інтелекту не здатні проявляти його постійно - точно так само, як ніхто не здатний бути геніальним або демонструвати ідеальну пам'ять 24 години на добу і 7 днів на тиждень.
Але це працює в обидва боки - так, ми повинні стежити за собою і обсмикувати себе, коли починаємо поводитися, як повні егоїсти, в усьому тілі яких немає жодного грама співчуття, але нам варто пам'ятати і про те, що люди, з якими ми спілкуємося, у багатьох випадках можуть просто не володіти достатнім рівнем сприйняття або емоційного інтелекту, щоб проявляти співчуття.
Якщо ми помічаємо фрази, які говорять про те, що тут і зараз їхній емоційний інтелект звалився в безодню, нам просто не варто очікувати від таких співрозмовників уваги та підтримки.
І, повірте, коли ми помічаємо вербальні ознаки подібного й усвідомлюємо, що насправді проблема зовсім не в нас - що ми зовсім не зануди й скиглії, не втрачаємо "простих і очевидних" рішень власних проблем і зовсім не зобов'язані почуватися "добре", щоб не створювати проблем оточуючим - це знімає з наших плечей величезну ношу.
Наш співрозмовник може просто не вирізнятися достатнім рівнем емоційного інтелекту, щоб бачити різницю між підтримкою і спробою переключити бесіду на себе - ба більше, він може навіть не зрозуміти, що ви потребуєте підтримки.
Але завдяки тому, що ви звертаєте увагу на його мову і приховані в ній підказки, тепер ви це розумієте - і не очікуєте від нього надто багато чого.
