Якщо я щось і зрозуміла за роки спостережень за людьми, то це те, що для багатьох із них зовнішній лиск і благопристойність означають набагато більше, ніж щирість. І це величезна помилка!
Вони намагаються правильно жити, правильно говорити і правильно чинити, щоб заслужити схвалення інших. Вони ніколи не визнають свою неправоту. Деякі зайшли вже так далеко, що повністю "перекроїли" себе: змінили риси, інтереси та навіть мрії, щоб зберегти дружбу та кохання з приятелями, коханими чи родичами.
Іншими словами, підтримання певного іміджу для них - у рази важливіше за такі якості, як щирість і порядність.
Вони намагаються жити тим життям, яке очікує від них суспільство, хоча в глибині душі не люблять і не хочуть цього. Тобто брешуть іншим, а найголовніше - собі.
Ба більше, вони готові прикидатися і зображати все що завгодно, аби тільки здаватися більш цілеспрямованими, успішнішими, симпатичнішими або перспективнішими.
Зрештою, ніхто з нас не ідеальний. Ми стаємо мудрішими завдяки набутому досвіду, успіхам і провалам, спробам і помилкам. Наші поразки та помилки є частиною життя: ми на них вчимося, ми виносимо з них уроки і стаємо кращими (якщо вже ніколи не повторюємо). Інша річ, якщо людина не визнає, що зробила помилку. Це вже справді - проблема, бо вона буде "крокувати по граблях" усе своє життя.
А що стосується інших людей... Завжди знайдеться той, кому ви подобаєтеся, або той, хто з вами не згоден. Мало того, будуть ті, хто вас не любить або навіть ненавидить. Нерідко - просто так. Таких людей дратуватиме у вас усе: що говорите, як одягаєтеся, ваші хобі та захоплення. Усім не догодиш - скільки б не старалися. Та ви й не долар, щоб кожному подобатися.
Існує побите кліше, що чесність - найкраща політика. І хоча багато хто зі мною не погодиться, це дійсно так. Коли ви намагаєтеся вдавати з себе когось, щоб просто виправдати чужі очікування, то досягаєте прямо протилежного результату: справляєте враження фальшивої та нещирої людини.
Я б вважала за краще дружити зі щирими й недосконалими людьми зі своїми недоліками та "тарганами" в голові, ніж із тими, які живуть і поводяться так, ніби є еталоном досконалості й бездоганності. Від такої "ідеальності" просто нудить.
Чесно кажучи, я взагалі намагаюся триматися від них якомога далі. Тому що при найближчому розгляді ці люди-фальшивки - ще більш відразливі.
Дійсно порядні та гідні поваги люди - це ті, які розуміють, що, найімовірніше, сподобаються далеко не всім, з ким стикаються, але все ж таки воліють залишатися вірними собі та своїм переконанням. Тобто вони обирають залишатися собою, навіть якщо це коштуватиме чиєїсь симпатії, дружби чи навіть кар'єри на певному етапі.
Повірте, тільки будучи собою, не прикидаючись і не вдаючи з себе когось на догоду суспільству, ви можете рости і ставати кращими. Не надягайте маски. Дозвольте тому справжньому і справжньому, що є в душі, сяяти. Це і є справжня краса - те, що притягує до нас інших людей.