А що ви знаєте про самотність?..
«В північній частині Тихого океану вже 20 років плаває одинокий кіт, який не може спілкуватися з родичами, тому що розмовляє не на тій частоті. Самий одинокий кіт у світі — по імені «52 Герца», співає свою пісню, але ніякої іншої кіт йому не відповість, бо не чує. Ось так і продовжується його подорож по океанах в повній самоті. Справа не в тому, що він не намагається спілкуватися з одноплемінниками, він робить це постійно, справа в тому, що кіт співає так високо, що ніякий інший кіт не зможе йому відповісти. Інші кити спілкуються на частотах 15-25 Герц, а це нереальна різниця. Кіт, швидше за все, приречений вічно блукати на самоті по безкрайніх просторах».
А от тепер подумайте, як це нереально страшно перебувати в повній самоті. Не знаю як у вас, але у мене від цієї думки все всередині перевертається. Ця величезна ссавець пливе в товщі води, шукає рідних, співає, що є сечі свої пісні, з кожним днем втрачаючи надію. Ви думаєте він кіт, він не розуміє, не відчуває. Повірте, розуміє і відчуває! Відчуває те, що надії немає. Він втикається своїм величезним носом в чорне, нескінченне простір... Шукає і кличе, але у відповідь тиша. Мокра і холодна...
А тепер питання! Ви говорите, що ви самотні? Ви, котрі живете серед собі подібних! Серед тих, хто може вас чути, бачити, відчувати! За умови, що ви, звичайно, будете говорити...
Ви маєте можливість попросити, пояснити, розповісти, обговорити. І не махайте негативно головою, маєте, якщо захочете!
А він не має. Він хоче, але не може. Фізично.
Ваше самотність, моральне! І воно буває лише за вашим бажанням. Так, десь не зрозуміли, де не прийняті, але! Змініть, перегляньте, подумайте! і ви зможете.
Його ж самотність — фізична. Голе, чорне, безнадійна. Тому, що змінити нічого не може...
Ми залишаємося на самоті на день, два, тиждень, як тут же включається паніка. Ми шукаємо випадкових попутників, звичайних перехожих, хоч кого-то з ким можна скоротати годину, день, життя. За пляшкою, чашкою кави, в загальній ліжку... Тільки б заповнити порожнечу, тільки б не залишатися наодинці з собою! А він 20 років, в повній дзвінкій тиші, з якої немає виходу. І після цього ви кажете, що самотні?
Автор: Василина Савицька
