Михайло Жванецький ставився до життя по-філософськи: людина смертна, світ недосконалий, нічого з цим не поробиш, залишається тільки жити, дивлячись на навколишній з гумором. Його сміх часто був крізь сльози, а мініатюри несли глибоку життєву мудрість...
Розум — це не ерудиція, не вміння влізти в будь-яку розмову, навпаки, або, як сказав один прем'єр, аж ніяк!
Розум не означає вміння підтримувати розмову з вченими.
Якщо ти розумний, ти зрозумієш, що ти нічого не розумієш.
Розум часто говорить мовчки.
Розум відчуває недоліки або неприємні моменти для співрозмовника і обходить їх.
Розум передбачає відповідь і промовчить, якщо йому не хочеться це почути.
І, взагалі, розум щось запропонує.
Дурість не пропонує.
Дурість не питає.
Дурість пояснює.
Загалом, з розумним краще.
З ним ти вільний і ледачий.
З дурнем ти весь час зайнятий.
Ти працюєш в поті чола.
Він тобі заперечує і заперечує...
Бо він впевнений!
І від цих безглуздих заперечень ти втрачаєш силу, витривалість і кмітливість, якими так пишався.
З дурнем ти ні в чому не можеш погодитись.
І відчуваєш, який у тебе поганий характер.
Тому відпочинь з розумним!
Відпочинь з ним, милий!
Благаю!
Автор: Михайло Жванецький
