Допомагати можна хлібом, але не маслом...
Є у мене знайомий, 50-річний Олександр Євгенович. Його життєвий досвід прекрасно ілюструє той факт, що з людьми потрібно контактувати вкрай обережно, не лізти з допомогою і порадами, навіть якщо серце цього вимагає. У Саші серце величезне, його на всіх вистачить. За це і йому доводиться розплачуватися.
Зібрався Саша їхати на море на машині. Він і дружина. І заманулося йому пошкодувати сусідів, у яких ні грошей, ні автотранспортного засобу в наявності немає. Він запропонував їм поїхати на море разом. Від нього не убуде, а люди хоч відпочинуть як слід раз у житті.
Кажуть, що таких добрих товаришів в наші дні вдень з вогнем не знайти. Але вони є. Правда, психологи впевнені, що цей жест доброї волі — не добро у чистому вигляді, а спроба самоствердитися за чужий рахунок. Мовляв, я тебе везу, значить, я сильний, а ти слабкий. Я багато чого досяг, а ти не зміг. Підгодівля самолюбства і марнославства.
Поїхала ця чесна компанія в подорож. З незвички сусіди перебрали, переїли, перезагорали. Сусідка підхопила розлад шлунку, а сусід зламав ногу. Хто у всьому винен? Олександр. Краще б вдома сиділи...
Сусіди повернулися в рідні краї і стали пускати чутки про Олександра нехороші. Переказувати не буду. Не роби добра, як говориться.
Ще епізод. Олексій — чоловік показний, хоч і слабохарактерний. Сподобався він однією розведеною колезі. І сподобався не раптово, як у новелах Буніна. А після того, як підвіз дівчину додому з важкими сумками.
Вона до нього і так, і сяк. А Саша робить вигляд, що не помічає. Дівчина оскаженіла і вирішила помститися. Подзвонила його дружині і розповіла, що у них «все вже було».
Благо, дружина виявилася розсудливою жінкою і на провокацію не повелася.
Нас вчать з дитинства — можеш — допоможи. А не можеш, хоч помолись за цієї людини. А життя показує: не втручайся в мої справи. Якщо доля розпорядилася з людиною жорстко, значить, такий її план, таємний умисел. І хто ти, простий чоловік, такий, щоб його порушувати?
Живи своїм життям і дай іншим випити свою чашу до дна, не лізь зі своїми ініціативами, рятуючи інших від самотності, від безгрошів'я і нудьги.
Добро, як і зло, маятник, здатний вивести з рівноваги чуже життя. А втративши рівновагу, вона може зруйнуватися...
Ось що про це говорив парапсихолог Сергій Лазарєв:
«Якщо ми даємо людині занадто багато, у нього атрофується стимул до самостійного досягнення. Він починає залежати від нас, чекати від нас благ і ненавидіти, якщо щось недоотримав.
Тому допомога не повинна бути безперервною і не повинна ставити людину в залежне від вас положення. Допомагати можна хлібом, але не маслом».
За матеріалами: Мадам Хельга
