Коли ми намагаємося зрозуміти логіку життя, то найчастіше знецінюємо заслуги тих людей, яким пощастило більше нас. І віримо у святість тих, кому пощастило менше...
«Я здивований! — каже моя знайома. — Пам'ятаєш, у нас на ринку чоловік стояв за прилавком, Рамазан, помідорами торгував, обважував всіх підряд? Так от, він поїхав до Москви, зняв квартиру і став там людей обважувати. І дуже скоро обзавівся власною трикімнатною квартирою в центрі, біля метро. Ні, не заробив.
Якісь люди попросили його доглядати за їх дорослим несповна розуму сином, переписали на нього нерухомість, і швиденько рушили в кращий із світів. А Рамазан несподівано для всіх розбагатів, троячкою розжився. Уявляєш, скільки сил він заощадив, скільки років? Йому не треба на житло впахивать, як іншим. Наше покоління — поголовно в іпотеці сидить. І світла в кінці тунелю не бачить».
Новина про несподіване везіння ринкового торговця розбурхала весь район. Люди заздрили. І вирішили: Рамазан людина не чесний, у нього чорна душа. Це він допоміг людям похилого віку, не самі вони преставились. Бідні люди, навіть не зрозуміли, з ким зв'язалися! Повірив його обіцянкам, солодким промовам!
Але в історії було продовження...
Хтось із спільних знайомих бачив Рамазану на весіллі в Дербенті, хтось випадково зіткнувся з ним в Москві. Люди не повірили своїм очам: він ходив скрізь із згаданим раніше несповна розуму чоловіком. Дбав про нього, як про рідного брата. Той одягнений, причесаний, видно, що добре харчується. На весіллі вони сиділи за столом поряд, як два члена сім'ї.
Багатьом стало соромно за свій довгий язик. Рамазан виявився людиною відповідальною, обіцянку свою — піклуватися про хворого чоловіка — виконував на всі 100%. Хоча знайшлися й ті, хто все одно не вгамовувався: «Заради квартири і не підеш».
Але що таке квартира для Всесвіту? Ніщо. Клітка з бетону. Хіба квартирами міряється щастя? Ні, люди домовилися між собою вважати заможних людей щасливими, а бідних — нещасними.
Є люди, які і мухи не образили, готові жертвувати собою, своїм часом заради близьких і коханих, у всьому допомагати, відповідати чужим вимогам. І що ж? Буде в їх житті щось хороше? Практика показує, що ні.
Багато зла, що здавалося мені раніше добром
І добра, що до мене обернулося лише злом!
Я не знаю, чого я хочу? Дай мені, Боже,
Те, що благо внесе в мою душу і оселю!
***
Якщо млин, баню, розкішний палац
Отримує в подарунок дурень і негідник,
А гідний йде в кабалу з-за хліба —
Мені плювати на твою справедливість, творець!
***
Добро і зло, ворогують — світ у вогні.
А що ж небо? Небо — в стороні.
Прокляття і радісні гімни
Не долітають до синьої високості.
Доля не укладає бартерних угод — скільки ти створиш добра, стільки до тебе й повернеться, та ще й з відсотками.
У житті велику роль відіграє випадок.
На місці Рамазана цілком міг опинитися хтось інший, і він би теж отримав квартиру. Тому що старі вже прийняли це рішення. А може і ні. Може, вони розгледіли саме в ньому опору для сина.
Для когось він — нечесний торговець з ринку, а для кого-то ангел-охоронець.
«Якщо ти здатен бачити прекрасне, то тільки тому, що носиш прекрасне всередині себе. Бо світ подібний до дзеркала, в якому кожен бачить власне відображення!», — Пауло Коельо.
На мене великий вплив надали слова Пауло Коельо. Вони допомогли мені зрозуміти одну важливу річ: коли ми намагаємося зрозуміти логіку життя, ми знецінюємо і принижуємо заслуги тих людей, яким пощастило більше нашого. І славимо святість тих, кому пощастило менше. Але справжня суть речей глибоко від нас прихована, нам її не пізнати ніколи. Навіть випадковості підпорядковані закономірності.
А ось той факт, що всі мої сусіди відразу стали думати про людину погано, багато говорить і про них самих.
За матеріалами: Мадам Хельга
