Людмила Чурсіна зіграла сотні ролей у театрі та кіно. Багато з них стали класикою. Однак за любов глядачів актрисі довелося заплатити високу ціну. Як вона сама каже: «...професія перешибла щастя материнства. Більшої ролі, ніж мати, для жінки природа не визначила».
При цьому Людмила Чурсіна зазначає, що «Господь завжди давав людей, про яких треба дбати, бо у мене не було відчуття внутрішньої незаповненості. Мені завжди легше віддавати, ніж брати, я обожнюю дарувати, і так дарувати, щоб мене у відповідь нічим не обдаровували. Тому що за життя накопичено стільки барахла, що не знаєш, куди все це подіти».
Закохатися могла легко, зізнається актриса. Хоча життя в один прекрасний момент жорстко зняла рожеві окуляри: «Бачила людини, щось добудовувала в ньому відсутня, потім часто ці замки руйнувалися. Але це все збагачувало мене».
А ще актриса ніколи не вважала себе красунею, вірніше не думала про це з точки зору зовнішніх даних. А що ж таке краса? Дуже точне визначення Людмили Олексіївни:
«Нещодавно була на Московському кінофестивалі — це вже не моє свято, я там більше половини народу не знаю. Стільки молодих і вродливих: у всіх декольте, спини, талії, волосся. Все на показ, все на продаж. Я подумала, постав їх поруч і через п'ять хвилин не зрозумієш, хто є хто. Всі вішалки. Індивідуальностей немає, особистостей немає. Щось істотно важливе вироджується в нас. Краса — це не носик, ротик, оборотик. Поет Микола Заболоцький дуже точно сказав: «А що таке краса, посудину в якому порожнеча, або вогонь, мерехтливий в посудині?». Якщо в людині є мерехтливе світло або вогонь, то він обов'язково буде красивий і привабливий. Візьміть Інну Чурикову, її красунею назвати не можна. Але в неї такий всередині горить багаття, що очей від неї відірвати неможливо. Тому вона і Інна Чурікова».
