Люди із синдромом гіперемпатії начебто носять із собою довгі антени, що вловлюють кожну емоцію, яка вібрує навколо них. Але в круговерті чужих потреб вони втрачають себе і отруюють своє життя надмірною співчутливістю. Часом доходить навіть до того, що вони починають відчувати біль інших людей. А це призводить до страждань і виснаження.
Можливо, ви здивовані тим, що це називається синдромом. Чи не виходимо ми за рамки, називаючи очевидно "нормальну" поведінку патологічною?
Ні, і цьому є пояснення і американська номенклатура психічних розладів (DSM-5) небезпідставно відносить гіперемпатію до ознак розладу особистості.
Будь-яка поведінка, що ускладнює нашу взаємодію з іншими людьми, призводить до страждань і не дає вам жити нормальним життям, потребує корекції. Надспівчутливі особистості, або гіперемпати, схильні до постійного стресу і нездатні нормально функціонувати у своїй соціальній, особистій та професійній сферах життя, демонструють явні ознаки розладу особистості.
Дуже важливо розуміти різницю між високою чутливістю і наявністю синдрому гіперемпатії.
Приміром, у своїй захопливій книзі "Жінки, яким подобаються психопати" психіатр Сандра Л. Браун пише про те, що багато жінок не тільки усвідомлюють психопатичність поведінки своїх партнерів, а й намагаються її виправдати. Інакше кажучи, надмірна жалісливість цих жінок не дозволяє їм усвідомити, що перед ними стоїть хижак. Як правило, такі особистості використовують неймовірно складні та розумні способи виправдання жорстоких вчинків своїх партнерів. А це явний доказ того, що про синдром гіперемпатії потрібно і думати, і говорити.
Емпатія та гіперемпатія - тонка грань між балансом і патологією
Якщо емпатія - це позитивна, корисна і бажана якість, то можна дійти висновку, що її надмірність не несе в собі нічого поганого. Але, як і в усьому іншому в нашому житті, надмірність - це погано. Найкраще дотримуватися здорового балансу.
Гіперемпатія впливає на здатність людини відокремлювати себе від інших людей. Бути емпатом означає вміти поставити себе на місце іншої людини. Але при цьому важливо пам'ятати, що коли ви це робите, не потрібно переставати бути собою.
Також важливо навчитися розрізняти типи співчуття, яке ви відчуваєте. Деякі з них здорові, а деякі межують із патологією.
- Афективна емпатія - полягає у здатності відчувати емоції іншої людини та співчувати їй. Ви відчуваєте те саме, що й вона.
- Когнітивна емпатія - дає вам більш повне і точне розуміння того, про що думає інша людина. Ви знаєте і розумієте її почуття.
- Надмірна емпатія або гіперемпатія - ви одночасно і дзеркало, і "губка". Ви не тільки відчуваєте те, що відчувають інші, а й страждаєте від цих почуттів. Це фізичний біль, який призводить до розвитку тривожності та появи у вас чужих потреб. Ви не розумієте, де закінчуєтеся ви і де починається інша людина.
На що схожий синдром гіперемпатії?
Нижче ми розповімо про людей із синдромом гіперемпатії, щоб ви навчилися відрізняти емоційну чутливість і патологічну гіперчутливість. Крім того, ви дізнаєтеся про те, як таку поведінку визначає DSM-5:
- Майже всі гіперемпати проходять через руйнування їхньої особистості.
- У них часто розвиваються психози.
- Вони схильні до перепадів настрою і чергування станів депресії та показового, нестримного щастя.
- Він терплячі та залежні. Гіперемпати хочуть вирішувати чужі проблеми, щоб закріпити за собою імідж цінної і потрібної людини. Їм потрібна постійна взаємодія з іншими людьми і визнання за надані послуги. Якщо хтось спробує загнати їх у рамки, вони почуватимуться ураженими і відкинутими.
- Вони занадто турботливі й підривають самостійність інших людей.
- Надмірна емпатія серйозно перешкоджає їхній продуктивності на роботі. Їм здається, що ніхто не розуміє їхніх альтруїстичних мотивів і потреби підтримувати та допомагати іншим.
- Останнє, але не менш важливе - ви часто бачите, як надмірна емпатія у цих людей змінюється образою. Вони пережили у своєму житті стільки розчарувань, що зрештою ізолювали себе, занурившись у лють і зневіру.
Що вам робити, якщо ви занадто співчутливі?
Наразі більшість із вас, імовірно, задається питанням, чому людина страждає, приймаючи на себе чужі емоції. Що ж, в останні роки вчені дуже просунулися в дослідженні цього питання. Зокрема, вони відкрили генетичні та нейрохімічні передумови до гіперемпатії.
Крім того, вчені вивчають безліч так званих розладів емпатичної природи на кшталт синдрому Аспергера, гіперемпатії та прикордонного розладу особистості. Це досить цікава тема для досліджень, яка в найближчі кілька років дасть нам важливі відповіді та сприятиме розробці нових підходів до лікування.
Як би там не було, але якщо ви страждаєте від гіперемпатії, зверніться по допомогу до експерта. Незалежно від того, чи страждаєте ви від патологічної емпатії, чи ви просто гіперчутлива людина, вам потрібно оволодіти технікою встановлення кордонів, навчитися контролювати свої думки, задовольняти свої потреби та ретельніше підходити до визначення своєї ідентичності та проведення самооцінки.
Не забувайте, що гіперемпатія робить вас не тільки нещасними. Вона також ізолює вас від решти світу. Не варто чіплятися до світу страждань і порожнечі.
