Красива підбірка фраз про пошук. Себе, сенсу, любові...
«Ви пам'ятаєте «Прощавай, зброє!» Хемінгуея? Там лейтенант Генрі відповідає на запитання: щастя – в улюбленій жінці. Коли я прочитав цей відповідь лейтенанта, то, пам'ятаю, подумав: «Боже мій, як бідно... Набагато більше щастя у творчості, в подорожах, пригодах...» Таке запізніле мушкетерство в мені говорило. Вже улюблена жінка, вона завжди знайдеться, думав я.
Мені скоро 75 років, і я прийшов до цієї надзвичайної мудрості лейтенанта Генрі і Хемінгуея: щастя – в єдиній коханій жінці...», – Юрій Нагібін.
***
«Клянуся вам, що життя страшно коротке. Тепер, у вашому віці, ви й уявити собі не можете, до чого вона миттєва. Ви не бійтеся, я не скажу вульгарною фрази резервного поручика: «А тому треба користуватися нею щосили», або: «А тому треба брати від неї все, що можна»... О ні, людині належить бути цнотливим в любові, вірним у дружбі... Але якщо серце раптом нестримно потягне вас за собою, не опирайтеся його чудесної влади, не вірте ні порад старезного досвіду, ні розрахунками, ні прийнятим звичаєм: вірте серця і йдіть за ним. Тіло обдурить, серце – ніколи...», – Олександр Купрін, «У трамваї».
***
«Необхідно час від часу заслати себе у добровільне заслання подалі від великого міста і від усіх, як правило, суєтних справ, пов'язаних з ним. На зимовому метельном вітерці провітриться, просвежится душа, відстоїться під час тихих пухнастих снігопадів і тоді в морозний, запушенный інеєм день подивишся самого себе на просвіт і побачиш всю каламуть в собі, але і весь світ у собі. І ясніше стане, що робити далі», – Володимир Солоухін.
***
«Ми зустрічаємося не можемо зустрітися, тому що ми шукаємо тільки для себе. Ми дивимося і не можемо побачити, тому що нам важливіше, щоб побачили нас. Ми чуємо і залишаємося глухими, тому що ми хочемо сказати, а не слухати. Ми закохуємося і не здатні любити, бо нам потрібно, щоб любили нас.
А все гранично просто: дивись, слухай і люби сам. І тоді відбувається найбільше із чудес: людина навпроти відкривається неймовірної краси свого серця. І твоє власне серце перетворюється... І ось тільки тоді і відбувається зустріч...», – Митрополит Антоній Сурожський.
Ілюстрація: eve_farb
