Найстрашніше, коли сильна людина втрачає свою силу...
Самое страшное мгновение – когда сильный и смелый человек, на котором все держалось, опустит руки и заплачет. Может, без слез заплачет. И скажет глухо: «я не могу больше ничего сделать!».
А може, не скаже. Але це буде абсолютно очевидно.
Самое страшное в жизни – когда сильный превращается в слабого. Когда тот, кто всех вёл, нёс общий груз, спасал, работал, поддерживал, сядет бессильно. Или сляжет. И признается, что больше не в силах идти.
Ось тоді інші пізнають справжній розпач. Це не смерть сильної людини. Це смерть його сили. Це страшніше.
Він вів, віз, ніс, захищав і підбадьорював. І на нього покладалися, спиралися, знали, що це опора! За ним, як за кам'яною стіною, за такою людиною!
І поводилися з ним як за кам'яною стіною, якщо чесно. Не сумніваючись у її міцності та відсутності потреб. Слабкі безжальні до сильних.
І ось стіна впала. Місто відкритий лих.
Бережіть сильних, на яких все тримається. Не поводьтеся з ними як зі стіною або опорою. Не приймайте як з бездонного колодязя. Тому що це не стіна, не криниця, а жива людина. Який намагається бути сильною.
Він такий же як ми. Просто дуже старається.
И за это его надо уважать и беречь. Потому что самое страшное – когда сильный сядет и заплачет. И скажет в отчаянии: я не могу!
И что тогда будут делать другие? Сила – ресурс исчерпаемый. И сильные люди не вечны…
Автор: Кір'янова Анна