Ніколи не квапте життя. Всьому свій час: і розкидати каміння, і збирати їх...
Знайома биологиня розповіла мені один факт, після якого моє життя ніколи не стане колишньою.
Виявляється, коли гусениця заляльковується в кокон, щоб стати метеликом, вона фактично розпадається на елементи.
На дрібні детальки розвалюється, щоб потім пересобраться з нуля і виповзти з кокона вже новенької метеликом.
Це чудова метафора психотерапевтичної трансформації.
І взагалі будь-яких трансформуючих змін.
Так, до речі, це чудово показує, чому не можна квапити зміни — «допомагати», «тягти до щастя» і всіляко «заподіювати добро» або «наносити користь». Тому що метелик ще не визріла у формі метелика. І все, що ми дістанемо з кокона — будуть запчастини до гусениці.
Потрібно час, щоб визріли зміни...
Лоліта Матвєєва
