Людину можна вичерпати Його любов, хороше ставлення, допомогу, увагу...
В дитинстві я так здивувалася: на дачі, в селі, колодязь вибрали до дна.
Там була криниця з корбою, до коміру ланцюг прикріплена до ланцюга — відро. Воріт крутили за ручку; опускали відро в сирій морок колодязя, діставали його повним чистої холодної води.
Всі ходили за водою з коромислами до цього колодязя. Поскрипував воріт, тихо позвякивала ланцюг...
Було спекотне посушливе літо. І колодязь вибрали. Води не стало в ньому. Відро опускали і піднімали його порожнім. Скінчилася вода...
Колодязь здавався невичерпним. Ніхто не думав, скільки в ньому води. Вона здавалася нескінченною! Але скінчилася.
І довелося ходити на джерело за водою, далеко за село. Поки через час колодязь не наповнився знову.
Так черпають любов людини, його час, добре розташування, допомогу, увагу. Черпають відрами. А потім в один прекрасний день дістають порожнє відро. Тому що вибрали все до дна. Та не думали, що запаси і можливості безмежні. Завжди ж можна було взяти, скільки треба. А зараз немає! Куди все поділося?
Людини теж можна вичерпати до дна. Його любов, хороше ставлення, допомогу, увагу.
Багатьох вичерпували. Доводили до хвороби і загибелі.
А потім лаялися на пересохлий колодязь. Де вода-то? Чому відро порожнє?
Тому що черпали відрами. Ось і вибрали. І дивуватися нічому. І велике питання, чи вдасться знайти інший колодязь з дармової чистою водою?
Але про це не думають, поки черпають і черпають.
Тільки потім починають думати, коли вже пізно і нічого виправити не можна.
Автор: Кір'янова Анна
