Коли син скаже «Мама, полеж зі мною» — це найкраще, що може статися ввечері...
Мамочко, ти полежиш зі мною? Ви чуєте це питання так само часто, як чую його я? Діти хочуть полежати зі мною кожен вечір, тому що вони люблять проводити час з мамою. Це моя нова улюблена фраза. Чому? Дозвольте мені розповісти.
Нашим дітям 10, 8, 6 і 4 роки. Знаєте що наш семирічний син просить мене кожен вечір, коли я приходжу заколисати його? «Мамочко, ти полежиш зі мною?» І мені сумно думати про те, що більшість вечорів я відповідала: «Лише на секунду, дорогий. Мені треба переконатися, що твої брати і сестри поснули. Мені потрібно прибрати на кухні. Мені потрібно попрацювати над моїми записами по роботі. Тато і я збираємося повечеряти». Незалежно від причини, що всі ми говоримо одне й теж: «Лише на секунду. Є більш важливі справи».
Знаю, знаю, ми не зможемо лежати всю ніч. Дитина буде чекати цього, як усі діти. «Даси палець — всю руку відкусить» ми думаємо, що полежимо всього 5 хвилин, вони хочуть 20. Ми лежимо 20, діти просять 40.
Але... Знаєте що? Кілька років тому один нашій сім'ї помер уві сні. Через тиждень в іншому місті, іншій семирічний хлопчик несподівано помер поки грав у дворі. Мені важко думати про це, говорити і писати.
Тепер, коли у мене син просить «Мама полеж зі мною» — це найкраще, що може статися ввечері. Тому що я чую ті деталі, які 7-річні діти не розповідають своїм мамам.
«... сказав мені, що був милим сьогодні. Як огидно. Правда, Мамо?»
«Сьогодні у нас була контрольна з математики і отримав вищий бал! Бачиш, мама! Я займався і я зробив це!
«Я сумую за нашої собаці. Коли думаєш, ми зможемо взяти іншу?»
«Мамо, пам'ятаєш ти говорила мені, що під час реслінгу, мені варто допомагати молодшому братові, коли він відстає. Я допоміг. Я втік відразу за ним, як мені казав тато. Я навіть сказав йому, що він може зробити це. Він сказав, що його живіт болить від бігу, і я сказав, що якщо він хоче може бігти повільніше, і буду бігти разом з ним, навіть незважаючи на те, що бігти повільно ДІЙСНО нудно, мам!»
Це все відбувається, коли ми відкладаємо всі інші турботи. Це все відбувається, коли ми забуваємо про всі речі, які ми повинні або хотіли зробити.
Моя бабуся казала мені, насолоджуватися дітьми, поки вони в нас потребують. Вона також говорила, що не знає навіщо люди народжують дітей, якщо вони зовсім не хочуть проводити з ними час. Вона говорила, що вона любить ростити своїх дітей і знає, що я буду робити так само.
Мої батьки і батьки мого чоловіка нагадують нам весь час, що одного разу наші діти не захочуть проводити так багато часу з нами. Ця думка розбиває моє серце!
Але! Цей день не сьогодні. Сьогодні з полежу з моїм малюком, коли він попросить про це.
Якщо додати всього 10 хвилин до кожного нашого вечора, коли наше терпіння закінчується, а втома на межі, ще 10 хвилин, які я щаслива провести з нашими дітьми. Слухаючи їх, підбадьорюючи і кажучи: «СЬОГОДНІ, САМЕ ЗАРАЗ, ТИ НАЙГОЛОВНІШЕ ДЛЯ МЕНЕ».
І знаєте що?
Через 10 років, ці слова повернуться, коли моєму синові буде 17 років і я порошу його зупинитися і просто посидіти зі МНОЮ пару хвилин... і він зробить це.
За матеріалами: promum.com.ua
