Зрада завжди залишається зрадою...
Зрадити кого завгодно можна, де завгодно і коли завгодно — завгодно зраднику. Вигідно. Можуть зрадити святого, а можуть — і не святого. Це абсолютно неважливо. Важливо, що зраджують того, хто повністю довірився. Клеопатра зрадила Марка Антонія; адже в них діти були. Він любив її. Подарунки дарував; землі та царства.
Але прийшов у Єгипет Октавіан, запропонував Клеопатрі життя в обмін на зраду — і вона наказала повідомити Антонію, що нібито покінчила з собою. Він тут же кинувся на меч і помер — не зміг без неї жити. Звичайно, Октавіан Клеопатру обдурив. І їй самій довелося з собою покінчити. Але ось таке зрада була.
А Соньку Золоту Ручку зрадив її коханий, молодий злодій Кочубчік. Вона дуже його любила; він жив на її гроші. А потім пішов і здав її поліції в обмін на м'який вирок.
Коли Соньку забрали на каторгу, цей молодий чоловік привласнив всі гроші — і почав нове чесне життя. Може, не чесну. Але цілком забезпечену. Звичайно, Сонька була злодійка і авантюристка. І заслужено їй, багато скажуть.
Однак зрада — воно залишається зрадою назавжди. І цього Кочубчику хочеться дати по морді, вибачте, як писав Зощенко про іншого зрадника.
Про графа Орлова, який заманив княжну Тараканову на корабель, інсценував вінчання, зробив їй дитину, а потім видав авантюристку Катерині Другій — мовляв, дивіться, як спритно я зловив злодійку! І Катерина чомусь стала уникати Орлова, хоча і щедро нагородила його... Як-то опротивел він цариці. Хоча заради неї ж зрадив!
Зрада залишається зрадою. Неважливо, кого зрадили, хорошого чи поганого. Че Гевару або Соньку Золоту Ручку. Полководця або авантюриста. Святого або грішника. Зраджують того, хто довірився, хто любив і дружив, хто довіряв, хто залежав цілком і повністю: дружину, чоловіка, коханого, дитини, старого, навіть собаку чи кота.
І Данте підгледів в пеклі — там для зрадників саме тепле містечко приготовлено. І там не питають, кого і за що вони зрадили — це неважливо. За що вбили — важливо. А за що зрадили — навіть не запитають. Зрадили — і все зрозуміло. І немає виправдань...
Автор: Кір'янова Анна
