Зворотного шляху немає...
Чужими стають так:
одна жінка кохала чоловіка. Терпіла зради, шукала причини в його непростому дитинстві, вчилася розуміти і прощати. Боролася з його пияцтвом - і цілком успішно. Знайшла спільну мову з токсичною свекрухою: подарунки, скромний послух використовувала для поліпшення стосунків. Приймала в будинку численну рідню чоловіка і теж шукала з ними спільну мову. Простіше кажучи, прислуговувала всім. І не звертала уваги на грубощі, різкість, холодність. Тобто увага зверталася сама по собі. І боліла десь у грудях, там, де живе душа. Але вона посміхалася і завжди мирилася першою. Тож вони цілком стерпно жили, ці чоловік і дружина.
Одного разу Маша прокинулася вранці. Ранок як ранок. Треба вставати і готувати сніданок. Маша побачила, що поруч із нею лежить чужий мужик. Абсолютно чужий. Це вона так розповідала. Лежить і хропе, напіввідкривши рота. "Хр-р-р-р-р". Ногу волохату закинув на ковдру. Маша встала, одягла халатик і стала дивитися з подивом на мужика. Що він тут робить? Це машина квартира, від мами дісталася. Її будинок. Чому він спить на випраних Машею простирадлах, вкривається її ковдрою, а зараз вона повинна йому підсмажити тости з яєчнею? Ось цій чужій абсолютно людині, яка воліє на сніданок їсти тости з яєчнею. І не дай Боже погано просмажити жовток. Або тости пересушити. А потім він буде сякатися у ванній, голитися. Піде, а ввечері знову прийде. Може, сорочка буде забруднена помадою. А може, не буде. Невідомо. Та й неважливо. Це абсолютно чужа людина.
Ось так стають чужими. Одразу, миттєво. Кумулятивний ефект це називається. Спочатку людина довго терпить і намагається щось виправити. Не звертає уваги довго. А потім у грудях, там, де живе душа, щось рветься і розбивається. Ламається назавжди. Якісь нитки чи сухожилля, чи електричний ланцюг, нейронні зв'язки - ось це все рветься навічно. І людина стає чужою і холодною, неприємною на вигляд, як морожена риба. І ще хропе неприємно. Чужі завжди неприємні в нашому ліжку і в нашому житті.
Кількісні зміни переходять у якісні. І навіть корабельні канати рвуться одного разу. Можна виявити поруч із собою зовсім чужу людину. Свіжоморожену рибу в ліжку або на стільці. І залишиться тільки бажання якнайшвидше піти або попросити піти.
Свіжоморожена людина дивується дуже. Відкриває рота й очі, ляскає ними. Або тягне холодну руку для привітання. Але все скінчено, ось що я вам скажу. І зворотного шляху немає. Ніхто не винен, звісно. Просто людина стала чужою...
Автор: Кір'янова Анна
