Бувають такі моменти, коли втома накочує ніби катком. Немає сил ні на що, навіть на сльози. Звісно, насамперед слід проконсультуватися з лікарем, але якщо з вами все гаразд у фізичному сенсі, то, можливо, причина вашої втоми криється в дечому іншому...
Живёт человек, какие-то дела делает, а самому ничего не хочется. Даже рукой-ногой пошевелить – и то целое дело.
Насправді, такий період дається не просто так.
І такий період не береться з нічого.
Все складалося по цеглинці, по крапельці збиралося в чашу, яка одного разу переповнилася і забрала сили, бажання, віру і всяку надію.
Чому так сталося?
Людина досить довгий час жила у зраді себе і своїх бажань.
Багато переймався питаннями близьких і знайомих, брав участь у справах, які не приносили енергії й задоволення, віддавався від усієї душі туди, де треба було б заощадити.
Усередині людини вичерпалися запаси. Вона більше не може робити те, чого спочатку робити не хотіла, від чого не запалювався внутрішній вогонь і не горіли очі.
Людина з усією швидкістю летить у безкрайню і безпросвітну втому.
І втома ця величезна, глибока, безкрайня і ніби безвилазна.
Але це лише ілюзія.
Ця втома дана абсолютно вчасно.
У цій втомі людина погано функціонує, мало реагує на те, за що раніше схопилася б і почала допомагати без питань.
Людина починає ховатися від зовнішнього у свою мушлю, з'єднується із Всесвітом через свій персональний всесвіт.
Людина частіше організовує побачення із самою собою.
У ці миті над нею спалахує лампочка справжніх бажань і почуттів, того, що справді хочеться людині та що для неї є найголовнішим, найціннішим, дуже щирим і таким, що наповнює.
Є ж така приказка, що поки не досягнеш дна, тобі нема від чого відштовхнутися, щоб вибратися нагору.
Тільки дно це умовне. Це не те дно, яке як болото засмоктало і більше не відпустить.
Це позитивне дно, назвемо його так.
Це навіть не дно, а твій персональний фундамент, твоя справжня платформа, твій особистий ґрунт під ногами. Саме твої базові й важливі речі, завдяки яким ти твердо стоїш на землі, функціонуєш, відчуваєш свою потрібність і важливість, отримуєш сили й емоційне підкріплення.
Запам'ятай: у періоди безпросвітної втоми ухвалюються найвірніші рішення!
Бо саме в такі періоди твій зв'язок із Всесвітом найсильніший і найпотужніший.
Ти очищаєшся від лушпиння, транслюєш справжні бажання, не боїшся нічого втратити, бо розумієш, що те, що маєш, не таке вже й важливе, щасливе і фундаментальне.
У такі моменти ти і є справжній. Та сама Людина, на яку так довго чекали Всесвіт і Творець для виконання призначення, якоїсь важливої дії та потужного рішення.
У періоди безпросвітної втоми важливо себе не картати, гнобити і знецінювати, а міцно обійняти і взяти за руку те саме, що проситься в життя!
