Жив-був фермер. У нього був осел, який справно служив йому всю свою ослячу життя. Одного разу осел з необережності провалився у колодязь і страшно закричав, кличучи на допомогу. Коли фермер прибіг і побачив у чому справа, він, звичайно, дуже засмутився, адже осів був у нього один. Став фермер думати, що ж йому робити. Думав-думав і розсудив так: «Осел мій вже старий, своє він майже відслужив. Та й цей колодязь-майже висохлий – я давно збирався його закопати. Осла мені все одно ніяк не витягнути, так що закопаю його в колодязі, так і, коли він помре, запаху розкладання чутно не буде. А собі з часом куплю молодого віслюка, витривалого.»
Взяв фермер лопату і почав закопувати колодязь. Осел, зрозумівши в чому справа, почав несамовито кричати на своєму ослячій мовою. І раптом він замовк. Кинувши в колодязь ще кілька лопат землі фермер вирішив подивитися, чому осел мовчить. Як же він був вражений тим, що побачив! Кожна грудка землі, що падав йому на спину, ослик струшував і підминав під себе ногами. Таким чином він піднімався все вище і вище. Скоро під осликом виявилося так багато землі, що він зміг вистрибнути з колодязя.
У житті кожного з нас буває чимало труднощів. Іноді вони слідують одна за одною. Але не варто їх сприймати як спробу життя «закопати» вас. Труднощі – це щаблі. Труднощі – це досвід. А коли ми набуваємо досвіду, то стаємо на сходинку вище у своєму розвитку.
Як би не було вам важко, які б випробування не посилала вам життя, ніколи не здавайтеся. Наслідуйте приклад ослика: встряхнитесь і піднімайтеся. Якщо не зупинятися, то можна вибратися навіть з найглибшого колодязя.
