Відомий англійський письменник Клайв Льюїс, одного разу писав: «Колись і ти підростеш до того дня, коли знову почнеш читати казки». І це втямить будь-який дорослий, беручи в руки дитячу книжку. Так трапляється, що казки для дітей містять значно більше сенсу, ніж може здатися на перший погляд. Їх можна перечитувати велику кількість разів, і з кожним разом вишукати що-небудь новеньке і ще більше глибоке.
1. «Падав дрібний сніжок. Була відлига», Козлов Сергій
А ввечері, коли чай пили, Ведмежа промовив:
— Не розумію як скоро, але коли-небудь неодмінно стане все краще.
— Ще б! — сказав Зайчик.
А Їжачок мислив:
«Не може ж бути так, щоб все було погано і погано — адже коли-то повинно ж бути добре!»
2. «Вельветовий Кролик», Вільямс Марджері
— Ти лише після цього можеш стати Справжній, — говорила Вельветовому Кролику розумна стара Шкіряна Конячка, — коли хтось довго-довго тебе любить. Не просто з тобою грає, а й справді тебе любить.
— А боляче це? — спитав Кролик.
— Час від часу, — дала відповідь Шкіряна Конячка, так як постійно говорила лише правду. — Хоча у випадку, якщо ти є Справжнім, ти зможеш витерпіти біль.
— Як це трапляється? Раз і готово, як тебе завели ключиком, або поступово?
— Помаленьку, — вимовила Шкіряна Конячка. — Адже ти Справжній стаєш. На це буде потрібно велика кількість часу. Тому-то це так не часто трапляється з тими, хто просто лається, незговірливий або просить до себе спеціального відносини. Практично завжди, так до того часу буває, що коли ти станеш Справжній, у тебе буде вже потерта шерсть, очі вивалюються, хитаються кінцівки, загалом-то, у тебе надзвичайно нікчемний вигляд. Хоча це не стане мати рівним рахунком практично ніякого значення, так як той, хто вже став Справжній, не буває потворний. Ну може тільки в очах тих, які нічого не розуміють.
3. «Зимова казка», мультиплікаційний фільм
— Що ти робиш тут? — запитав Ведмедик.
— Чекаю, як скоро ти видужаєш, — сказав Їжачок.
— Довго?
— Цілу зиму. Я, коли дізнався, що ти снігом об'ївся — відразу перетягнув всі наявні до тебе припаси...
— І ти цілу зиму сидів на табуретці біля мене?
— Так, я тебе напувала ялиновим відваром і до животика прикладав суху траву...
— Не пригадую, — заявив Ведмежа.
— Звичайно! — Їжачок зітхнув. — Ти цілу зиму розмовляв, і говорив мені, що ти — це сніжинка. Я так боявся, що ти зможеш растануть до весни...
4. «Їжачок у тумані», Сергій Козлов
Так було щодня по вечорах в ту прохолодну світлу осінь. І кожен вечір Ведмежа з Їжачком збиралися у Ведмедика, то у Їжачка і про щось розмовляли. Ось і в даний час Їжачок заявив Ведмежаті:
– Как все-же здорово, что мы есть друг у друга !
Ведмедик у відповідь йому кивнув.
– Ты представь только себе: нет меня, а ты один сидишь и пообщаться не с кем.
– А где ты?
– А нет меня.
– Так не случается, – произнёс Медвежонок.
– Я также думаю, – сказал Ёжик. – Хотя неожиданно вот – меня абсолютно нет. А ты совсем один. Ну что тогда ты делать будешь?
– К тебе пойду.
– А куда?
– Ну как – куда? Домой. Я приду и буду говорить: «Ну что ты Ёжик не пришёл?» А ты ответишь…
– Вот неразумный! Что все-таки я скажу, когда меня нет?
– Раз дома нет, значит, ты ко мне пошёл. Побегу к себе домой. А-а, ты тут! И тут начну…
– Что?
– Бранить!
– За что же?
– Как за что? Ну за то, что сделать не смог, как мы договаривались.
– Как договаривались?
– Ну откуда я знаю? Хотя ты обязан быть или же у меня, или же у себя дома.
– Но меня ведь совершенно нет. Понимаешь?
– Тогда уже ты куда-нибудь пошёл и не возвратился ещё. Я буду бежать, обыщу лес полностью и тебя обнаружу!
– Ты все уже обыскал, – произнёс Ёжик. – И вовсе не обнаружил.
– Побегу тогда в лес по соседству!
– Там тоже нет.
– Тогда всё вверх дном переверну, и отыщу тебя!
– А меня нет. Ни у кого нет.
– Тогда уже, тогда уже… Тогда уже я в поле выбегу, – сказал Медвежонок. – И буду кричать: «Е-е-е-жи-и-и-к!», и ты тогда услышишь меня и закричишь в ответ: «Медвежоно-о-о-к!..» Вот.
– Нет, – заявил Ёжик. – А меня нет ни капельки. Знаешь?
– Что ты пристал ко мне ? – разгневался Медвежонок. – Когда тебя нет, то значит меня тоже нет. Понятно?…
