Життєві періоди і цикли. Чорно-біла «смугастість». Самотній келих вина. Вечірня нудьга. Пропущені дзвінки. Відчуженість від світу. Тиша в коридорі. Все це ознаки «не щастя». Етап, який в народі називається «пора опускати руки». Виходу не видно, успіх втік геть, любов не радує, люди підвели. І здається, що це кінець. Не кінець життя, але кінець щастя. Про стабільність пора забувати, і знову потрібно все починати спочатку. Не люблю песимістів, але кожен з нас потрапляв у ситуацію «SOS». Оптимізм вичерпується іноді і потрібно черпати сили з нових джерел, а їх поки на горизонті не видно. Смуток долає, але не можна попадатися на вудку цієї підступної «жінці». Смуток руйнує, а не підживлює.
Чому, незважаючи на біль і страх, ніколи не можна опускати руки?!
Просто потрібно завжди пам'ятати:
У телеграм-каналі «Клубер» кращі статті про відносини, психології, езотерики та саморозвитку, які допомагають збагатити внутрішній світ і поліпшити якість життя.
1. Про усвідомлення реальної картини світу
Пора подивитися на розчарування зсередини. У чому його незрозуміла сила? Воно приходить тільки тоді, коли хтось чи ми самі не виправдали наші очікування. Коли нас підвели, і ми опинилися поза зоною звичного комфорту. Але в цьому випадку як завжди з'являється улюблене «АЛЕ». Розчарування відкриває нам очі на реальну картину даної ситуації. Воно змушує нас рухатися вперед, показуючи, що колишнє наше становище ми вже переросли і нам пора рухатися далі. Біль, яка приходить разом з ним, дарує нам тверезість мислення і адекватність сприйняття. Розчарування – це поштовх до нових початків, вдих нового життя, пошук нових цілей.
2. Про любов близьких нам людей
Ми можемо все. Немає нічого неможливого. Всі межі — тільки в нашій голові. Кожен з нас переможець, і ми народжені, щоб бути щасливими. Наші близькі – наша опора. Їх віра нас окрилює і благословляє. Звичайне пропозицію «Я тебе люблю» творить чудеса. Улюблених не можна зраджувати. Рідні люди живуть нами, і у нас немає права опускати руки. Вони потребують наших успіхах і внутрішньому балансі також, ми потребуємо їх турботи і любові. Це замкнуте коло, що створює навколо нас ауру щастя, успіху і любові. Якщо тобі здається, що ти залишився один, то згадай людей, які завжди пам'ятають про тебе, вітають тебе з твоїм днем народження, моляться про твоє щастя перед сном. Ти не можеш дізнатися про їхнє кохання, якщо продовжиш сліпо слідувати покликом своїх внутрішніх страхів і образ.
У світі більше світлого, чим темного. Просто темний запам'ятати легше.
3. Про напередодні завтрашнього успіху
Ти ніколи не дізнаєшся, що буде, якщо не ризикнеш і не спробуєш. Так, хтось встиг кинути тобі «бананову шкірку» під ноги, але ж ти встояв? Або ти впав? Ну, так піднімися, адже багато починали з самого дна. Встав, посміхнувся і пішов далі. За поворотом — новий поворот. Після відходу улюблених приходять дбайливі. Після провалу з'являються нові ідеї та шанси. Все чуже йде, а своє процвітає. Головне — треба пам'ятати, що в своїй справі і зі своїми людьми ти ніколи не зможеш програти.
Тріумф – особистий рекорд свідомості. Ніхто не зможе забрати те, що належить тобі. Щасливим можна бути з золотою медаллю, якщо до вручення медалі ти був самотній і нещасливий. Медаль не робить людину людиною. Успіх йде зсередини, як і щастя, радість, життя. Купити можна багато, але не головне. Чуже забрати не можна, адже все в світі лежить чи буде лежати на своїх місцях. Не потрібно шукати другу половинку для здобуття щастя, адже якщо ти порожній всередині, тебе ніхто не зможе наповнити життям. Енергією так, але не життям. Порожня душа, як пустеля, тільки вбирає, а це шлях в нікуди.
Самокопання буває корисним. Воно розширює кругозір, протвережує мислення, розкриває істини. Але перманентне самокопання вбиває впевненість, душу і совість. Людина стає жорсткішою і перестає нести у світ добро. Мета кожного — пам'ятати свою місію. Я знаю тільки те, що люди створені для любові, щастя і миру. Все інше виникає від нудьги. Всі хвороби в голові, усі образи від скупості душі, всі тривоги від небажання дарувати.
Є проблеми? – Вирішуй їх. Не можеш вирішити? – Живи далі і вір, що вже завтра постукає щастя саме в твої двері. Зрозумій, що коли ти опустив руки, відійшов від мети до початкової точки. Життя рідко дає другий шанс «вчасно», тому не проси його, а живи вже сьогодні так, як хочеш ти, а не люди навколо тебе.
Марина Познякова
