Життєві періоди і цикли. Чорно-біла «смугастість». Самотній келих вина. Вечірня нудьга. Пропущені дзвінки. Відчуженість від світу. Тиша в коридорі. Все це ознаки «не щастя». Етап, який в народі називається «пора опускати руки». Виходу не видно, успіх втік геть, любов не радує, люди підвели. І здається, що це кінець. Не кінець життя, але кінець щастя. Про стабільність пора забувати, і знову потрібно все починати спочатку. Не люблю песимістів, але кожен з нас потрапляв у ситуацію «SOS». Оптимізм вичерпується іноді і потрібно черпати сили з нових джерел, а їх поки на горизонті не видно. Смуток долає, але не можна попадатися на вудку цієї підступної «жінці». Смуток руйнує, а не підживлює.
Чому, незважаючи на біль і страх, ніколи не можна опускати руки?!
Просто потрібно завжди пам'ятати:
1. Про усвідомлення реальної картини світу
Пора подивитися на розчарування зсередини. У чому його незрозуміла сила? Воно приходить тільки тоді, коли хтось чи ми самі не виправдали наші очікування. Коли нас підвели, і ми опинилися поза зоною звичного комфорту. Але в цьому випадку як завжди з'являється улюблене «АЛЕ». Розчарування відкриває нам очі на реальну картину даної ситуації. Воно змушує нас рухатися вперед, показуючи, що колишнє наше становище ми вже переросли і нам пора рухатися далі. Біль, яка приходить разом з ним, дарує нам тверезість мислення і адекватність сприйняття. Розчарування – це поштовх до нових початків, вдих нового життя, пошук нових цілей.
2. Про любов близьких нам людей
Мы можем все. Нет ничего невозможного. Все границы – только в нашей голове. Каждый из нас победитель, и мы рождены, чтобы быть счастливыми. Наши близкие – наша опора. Их вера нас окрыляет и благословляет. Обычное предложение «Я тебя люблю» творит чудеса. Любимых нельзя предавать. Родные люди живут нами, и у нас нет права опускать руки. Они нуждаются в наших успехах и внутреннем балансе также, как мы нуждаемся в их заботе и любви. Это замкнутый круг, который создает вокруг нас ауру счастья, успеха и любви. Если тебе кажется, что ты остался один, то вспомни людей, которые всегда помнят о тебе, поздравляют тебя с твоим днем рождения, молятся о твоем счастье перед сном. Ты можешь не узнать об их любви, если продолжишь слепо следовать зову своих внутренних страхов и обид.
У світі більше світлого, чим темного. Просто темний запам'ятати легше.
3. Про напередодні завтрашнього успіху
Ты никогда не узнаешь, что будет, если не рискнешь и не попробуешь. Да, кто-то успел бросить тебе «банановую кожуру» под ноги, но ведь ты устоял? Или ты упал? Ну, так поднимись, ведь многие начинали с самого дна. Встал, улыбнулся и пошел дальше. За поворотом – новый поворот. После ухода любимых приходят заботливые. После провала появляются новые идеи и шансы. Все чужое уходит, а свое процветает. Главное – нужно помнить, что в своем деле и со своими людьми ты никогда не сможешь проиграть.
Тріумф – особистий рекорд свідомості. Ніхто не зможе забрати те, що належить тобі. Щасливим можна бути з золотою медаллю, якщо до вручення медалі ти був самотній і нещасливий. Медаль не робить людину людиною. Успіх йде зсередини, як і щастя, радість, життя. Купити можна багато, але не головне. Чуже забрати не можна, адже все в світі лежить чи буде лежати на своїх місцях. Не потрібно шукати другу половинку для здобуття щастя, адже якщо ти порожній всередині, тебе ніхто не зможе наповнити життям. Енергією так, але не життям. Порожня душа, як пустеля, тільки вбирає, а це шлях в нікуди.
Самокопание бывает полезным. Оно расширяет кругозор, отрезвляет мышление, раскрывает истины. Но перманентное самокопание убивает уверенность, душу и совесть. Человек ожесточается и перестает нести в мир добро. Цель каждого – помнить свою миссию. Я знаю только то, что люди созданы для любви, счастья и мира. Все остальное возникает от скуки. Все болезни в голове, все обиды от скупости души, все тревоги от нежелания дарить.
Є проблеми? – Вирішуй їх. Не можеш вирішити? – Живи далі і вір, що вже завтра постукає щастя саме в твої двері. Зрозумій, що коли ти опустив руки, відійшов від мети до початкової точки. Життя рідко дає другий шанс «вчасно», тому не проси його, а живи вже сьогодні так, як хочеш ти, а не люди навколо тебе.
Марина Познякова
