Я думаю, це шкідливо - занадто серйозно ставитися до життя.
Думати, гадати: "зателефонувати-не зателефонувати", "написати-не написати", "сказати-не сказати" - це шкідливо. Шкідливо, тому що забирає час вашого життя. Шкідливо, тому що ці роздуми відводять вас від дійсно важливих речей: від проживання стосунків, від ваших почуттів, від ваших дітей, від вашої справи. Це побудова віртуального світу у своїй голові, ігри розуму, а не реальне життя.
Вибудовуючи стратегії: "я скажу це - він відповість ось це, а потім я йому поясню ось це - і нехай він приймає рішення", майже напевно не отримаєш того результату, на який розраховуєш. По-перше, ми перебільшуємо знання іншої людини і знання її реакцій. Уся стратегія може поламатися після перших же слів. По-друге, ми навіть від себе не знаємо часом, чого очікувати. Що вже казати про іншу людину, яка, цілком імовірно, ще й у стані стресу перебуває? По-третє, зайва продуманість дуже часто викликає відторгнення. Інша людина неусвідомлено зчитує, що від неї щось хочуть отримати, і резонно висуває захисти, щоб не бути використаною. Чи варто було витрачати на стратегії час?
Щирість та емоційність завжди дають найкращий ефект. Завжди. Подумайте самі: коли ви стикаєтеся з чужим болем віч-на-віч, ваша перша неусвідомлена реакція - допомогти, якщо ви - нормальна людина з розвиненими почуттями емпатії та співпереживання, а не запеклий травматик. Якщо ваша відкритість і чесність дала протилежний ефект - людина закрилася, або, гірше того, закрилася агресією, то це теж добре - інформація для вас про цю людину.
Я думаю, треба легше ставитися до життя. Хочеться щось дізнатися, дізнайтеся. Хочеться запитати, запитайте. Хочеться висловитися, скажіть. Навіть якщо накосячите, Бог із ним. З цією людиною накосячите, інша сприйме адекватно і спокійно. Із цією виглядатимете лохушкою, з іншою - наївною і милою дівчинкою. У житті ніколи не буває назавжди щось звісно, крім самого життя. Завжди буде щось іще. Після цих слів будуть наступні, після цих вчинків - інші, після цієї людини - хтось інший, якщо ви собі це дозволите.
Але є три нюанси в прояві своїх емоцій, на які я б звернула увагу. Перше - говорити про свої почуття і про те, чого б вам хотілося ("мені погано", "незатишно", "почуваюся самотньою", "мені було б приємно, якби ти", "мені важливо, якби ти" тощо), а не про те, як інша людина мала б зробити і хто вона після того, що не зробила. Друге - не перетворювати вираження своїх відчуттів і переживань на винесення мозку. Одна тема говориться один раз. И третійдуже суб'єктивне, але дуже важливе для вас - орієнтуватися на післясмак.
У кожного слова і дії є те, що я називаю післясмаком. Якщо все зроблено для вас правильно, то всередині з'являється приємне, тепле відчуття, що все добре. Інший зрадів, ви задоволені - все чудово. Якщо чогось робити не варто було, то всередині з'являється таке бридке відчуття, що даремно, краще було б утриматися. Хоча все не даремно, навіть гиденькі почуття. І не ті слова - теж ті, пробачайте собі. Значить. у той момент, з тією людиною, така, якою ви були, не могло бути інакше. Це був найкращий розклад.
Із залежністю складніше... Якщо ви в емоційній залежності від людини, то, найімовірніше, ваш дзвінок або візит "за покликом серця", з туги, залишать потім не дуже гарне враження і об'єктивно погіршать ситуацію. А якщо ви розслаблені та спокійні, не прив'язані до результатуто навіть смс посеред ночі з бажанням обговорити щось важливе для вас, буде і для вас, і для іншого виглядати цілком собі припустимо і цікаво.
Загалом, слухайте, відчувайте себе і зважайте на почуття іншого. І ставтеся до всього простіше. Зрештою, коли ще косячити, як не в цьому житті?
З любов'ю, Лілія Ахремчик,
тренер, психолог, коуч
