Я більше не готовий терпіти все, що посилає життя.
Справа не в тому, що я став зарозумілим, а в тому, що я досяг точки, коли стає шкода витрачати час на те, до чого не лежить душа, що заподіює біль.
Я не терплю цинізм, необгрунтовану критику і вимогливість будь-якого роду.
Я втратив бажання догоджати тим, кому я не подобаюся, любити тих, хто не любить мене, і посміхатися людям, які ніколи не посміхаються у відповідь.
Я більше не витрачаю жодної хвилини на брехунів і маніпуляторів.
Я йду, якщо бачу поруч із собою облуду, лицемірство і дешеву лестощі.
Я не виношу ні поверхневу ерудицію, ні зарозумілість вчених.
Плітки викликають у мене огиду.
Я не люблю суперництво і порівняння.
Я вірю, що світ зітканий з протилежностей, і тому уникаю людей з косным, негнучким складом розуму.
В дружбі мене приваблює вірність і відштовхує зрада.
Я не спілкуюся з тими, хто не знає, як зробити комплімент або сказати слова підтримки.
Перебільшення і крайнощі наганяють на мене нудьгу.
Мені важко приймати тих, хто не любить тварин.
Але перш за все я більше не терплю тих, хто не заслуговує мого терпіння.
Жозе Тейшейра Микар
Переклад — psychologies.ru
