The British Journal of Psychology нещодавно опублікував дослідження, яке зосередилося на зв'язках між навичками соціалізації і вмінням вести себе в міжособистісних стосунках з інтелектом людини.
Іншими словами, мета була одна: з'ясувати, як друзі розумних і не дуже людей впливають на їх відчуття щастя.
Теорія вчених припускала, що люди, які живуть у густонаселених районах з щільною міською забудовою, у цілому більш задоволені своїм життям, ніж селяни і жителі міських околиць.
Логика проста: чем чаще человек общается со своими родственниками и друзьями, тем он должен быть счастливее. А встречаться проще, когда в городах расстояние между домами меньше, и “все поруч“.
“Как и предсказывала наша теория, данные подтвердили, что частота социальных контактов имеет важное значение для удовлетворенности жизнью. И, да, люди, живущие в центре городов и в районах с плотной застройкой, в целом счастливее остальных. Но что еще более важно, так это влияние интеллекта. Мы вдруг выяснили, что чрезвычайно умные люди как раз наиболее счастливы, когда они в одиночестве. А вот когда им приходится часто общаться с друзьями и знакомыми, они быстро начинают грустить или выходить из себя”, – йдеться у дослідженні.
Авторы этой чудесной работы с парадоксальными выводами – профессора Норман Ли и Сатоси Канадзава. Они занимаются изучением условий жизни людей в разных городах уже много лет. Но на эту аномалию наткнулись недавно.
В їх дослідженні брало участь 15 000 чоловік у віці від 18 до 28 років. Логічно було б припустити, що навіть найрозумніші з нас цінують час, який вони проводять з сім'єю і друзями.
Жизнь коротка, и каждое мгновение – подарок. Поэтому чем больше мы получаем опыта со своим кругом общения, тем более богатой нам представляется жизнь. Але чому розумним людям це невтямки?
Керол Грем, інший дослідник, пропонує пояснення:
“Люди с большим интеллектом используют его намного активнее, большую часть времени. Им часто бывает даже трудно сосредоточиться на том, что говорит собеседник, потому что они постоянно размышляют над долгосрочными целями”.
Наш разум эволюционировал, и поэтому самые умные из нас, так называемые “нові люди“, наибольшее удовольствие получают от решения серьезных проблем. Общение со сверстниками заставляет их скучать, делает несчастными, хотя с большинством других людей все ровно наоборот.
Почему этих одаренных людей называют “новими“? Потому что их появление – само по себе аномалия.
А ось яке пояснення дають самі і Канадзава:
“Наиболее умные люди, обладающие мощным интеллектом, умеют и любят решать большие проблемы, но при этом сталкиваются с трудностями в общении. Их не понимают! Поэтому им лучше сужать круг общения, а не расширять его”.
Також вчені встановили, що інтелектуально розвинені люди простіше інших відмовляються від звичного соціального оточення і звичного місця проживання.
Вони не так сильно прив'язуються до друзів і близьким, як всі інші. Особливо якщо це потрібно для досягнення важливих ним цілей.
Що з цими висновками робити всім нам? Ймовірно, змиритися.
Якщо ваш розумний друг уникає спілкування з вами, можливо, потрібно просто менш агресивно нав'язувати йому себе.
Ну а що робити тим, хто розумний і самотній? Перестати турбуватися з цього приводу! Зрештою, можливо, природа так і хотіла: ви повинні бути самотні...
А що ви думаєте з цього приводу? Дайте нам знати в коментарях!
За матеріалами — Lifter
