За роки багато чого довелося залишити позаду. І хоча знаю, де знайти все, що залишила, я також усвідомлюю, що життя - це дорога в один бік. Тому не боюся залишати дещо позаду і не шкодую, коли мені доводиться це робити. Знаю, за що справді варто битися, а в які битви краще навіть не вплутуватися.
Подумайте про те, скільки разів вам доводилося здаватися, опускати руки і відмовлятися від чогось, тому що всі зусилля зберегти це "щось" виявлялися марними. Іноді нам дуже непросто усвідомити, що в більшості випадків ці люди і речі зникають з нашого життя назавжди.
Нам важко це прийняти через емоційну енергію, яка вкладена в усіх цих людей, речі та події. Ми йдемо по життю вперед, вважаючи, що все добре, а потім... настає момент розчарування. Момент, коли ми розуміємо, що життя абсолютно розбалансоване. Що нам більше нічого віддавати, і що ми не отримали нічого натомість. Що солодкий сон обернувся кошмаром.
Битися в деяких битвах просто марно...
Мабуть, варто почати з того, щоб визначити один дуже важливий, хоч і не зовсім очевидний факт: ніхто не знає заздалегідь, що битва, в якій ми воюємо, виявиться марною, допоки гірка й жорстока реальність не вдарить нас прямо в обличчя.
Неважливо, про що саме йдеться - про роботу, про дружні стосунки чи навіть про кохання.
Книга життя будь-якої людини складається не лише з приємних розділів, а й зі сторінок, які змушують неабияк попотіти, сторінок, що сповнюють найчорнішим розпачем... а ще й вчать чогось нового. Бо нові знання і враження - це саме те, що підтримує і дає змогу рухатися далі.
Усі ми люди, і, найімовірніше, ви вже зробили кілька помилок, через які довелося залишити позаду багато чого. Чи варто шкодувати про свої помилки? Звичайно ж, ні. Ці помилки, як і багато іншого, залишилися в минулому, і якщо ви будете на них зациклюватися, то лише наповните своє сьогодення і майбутнє гіркотою, втративши можливість чогось на них навчитися.
Помилки потрібно приймати, розуміти, ретельно розглядати з усіх боків та інтегрувати в те, що ми називаємо "сховищем досвіду".
І якщо дещо з нашого життєвого досвіду супроводжується поганими спогадами, не підживлюйте їх, не зациклюйтеся. Замість цього намагайтеся перекрити неприємні спогади тим, що відбувається тут і зараз.
Так, нам справді не перемогти в деяких битвах, але кожна з них - це шматочок прожитого життя і отриманого досвіду.
Проте, якщо ви чітко усвідомлюєте, що щось у вашому житті абсолютно вам не підходить, варто розуміти, коли для вас настає час залишити це позаду. Коли людина, річ або заняття просто не варті того, чим ви заради цього жертвуєте, або часу і зусиль, які ви витрачаєте, щоб це отримати.
Читайте також: Ви не боїтеся майбутнього, ви боїтеся повторити минуле
То коли ж нам справді варто залишати позаду?
Найімовірніше, просто зараз, у цю саму секунду, більшість із нас плекають якісь надії та проєкти, на які, якщо чесно, навіть не варто витрачати час і енергію... Але ми все ж таки це робимо.
Чому? Давайте проаналізуємо це питання за такими пунктами:
1. Сила фальшивих очікувань.
Іноді ми робимо помилку, звинувачуючи інших у тому, що не виправдовуються наші (нездійсненні) очікування, хоча насправді вся відповідальність за це лежить на наших плечах.
Завжди знаходяться люди, які спрямовують свої емоції і покладають надії на людину, яка жодного разу навіть не натякнула їм на якісь теплі почуття. Усі ми часом витаємо в хмарах, але коли справа доходить до реального життя, потрібно зберігати об'єктивність, баланс і перспективу.
2. Ціна емоцій.
Емоції є досить універсальним, сильним, але й дуже небезпечним інструментом. Саме вони часто змушують нас викладатися на повну, до знемоги й останнього подиху, заради коханої людини або заповітної мрії.
Небезпека ж полягає в тому, що найчастіше ми робимо це, не бачачи меж і не замислюючись про наслідки.
Ми відкриваємо наші серця навстіж, навіть не спромігшись прочитати "інструкцію з використання". Посібник, у якому на першій же сторінці написано: "Будьте обачні, не забувайте про свої інтереси і завжди поважайте себе". І хоча ці слова здаються очевидними, ми далеко не завжди дотримуємося їх.
Нам варто навчитися бути більш сприйнятливими до зовнішнього світу, намагатися помічати ті підказки, якими він нас обсипає. Варто нагадувати собі про те, що ви гідні не тільки того, щоб віддавати, а й того, щоб отримувати.
Чи отримуєте ви від дружби те, що вам потрібно - підтримку, почуття приналежності, повагу і визнання? Якщо відповідь "так", то, поза всякими сумнівами, вона гідна того, щоб залишитися у вашому житті.
А що стосується ваших романтичних стосунків, чи приносять вони вам щастя? Чи не підрізають крила вашим мріям і надіям? Чи вкладає кохана людина у вас стільки ж часу й зусиль, що й ви в неї? Чи готова вона від чогось відмовитися заради вас, як ви це робите заради неї? Якщо ні, то гарненько проаналізуйте цю ситуацію і прийміть рішення.
Потрібно вміти відмовлятися від усього і всіх, хто висить на нас, немов паразит, і харчується нашою безкорисливістю. Стосункам, заснованим на егоїзмі, не місце в нашому житті. Роботою, яка висмоктує всі соки, нічого не даючи натомість, нехай займається хтось інший.
Те, що не робить нас кращими, а лише забирає сили та надії - це марний тягар, який варто залишити позаду, за зачиненими дверима.
О, ви завжди пам'ятатимете, де залишили те, що колись було дуже дорогим, але водночас розумітимете, що вам хочеться перебувати зовсім в іншому місці.
Переклад статті Коли залишати речі позаду via Клубер
