Прекрасна принцеса завжди вірила в любов і була готова боротися за неї до кінця. «На війні всі засоби хороші», — думала вона і тому, коли дізналася, що принц потрапив в безодню відчаю, самокопання і зарозумілості розміром з Юпітер, вирішила в що б те не стало врятувати бідолаху. Хоча навіть дракон, який охороняє це скарб заточеним в башті, вважає його рідкісною мудаком.
Але принцеса – натура вперта, вона «і в вогонь і в воду» за коханим, тому взявши з власної вбиральні найкращий і гострий меч, осідлавши вороного коня, вона вирушає в дорогу. І мчить вона, значить, на коні, волосся назад, а в голові докладний план порятунку.
А наш сумний принц так любить похвалу та захоплення, що всіма силами це заперечує, а в душі сподівається і вірить, що його все-таки пожаліють і таки вже, нарешті, врятують. Дурний, дурний принц.
Через багато випробувань довелося пройти нашій героїні, перш ніж битися з драконом за серце принца. Довго билися вони в чистому полі, а принц сидів у вежі, дивився на все це з віконця і їв попкорн, запиваючи все це вискарем. Мерзенний, мерзенний принц.
І ось на кінець чергового дня дракон поцікавився у принцеси:
– Слухай, дрібна, а навіщо тобі цей принц здався?
– Що значить «навіщо», я ж люблю його! – стираючи піт з обличчя, обурено відповіла принцеса.
– Так ти його навіть не знаєш, він же крім себе полюбити нікого не може, він окрім як про себе розмовляти ні про що більше не може, а ще він п'яниця і не сприймає багато інформації. Ну, навіщо він тобі?
– Я люблю його і повинна боротися за нього! – принцеса явно була вражена щирістю дракона.
– Я тебе благаю! Ну, по-перше, що ж це за любов така, за яку треба боротися? Любов – це коли все добровільно і за взаємною згодою. Її марно вимолювати, випрошувати, і битися за неї сенсу немає. Вона або є, або її немає. Інше – фікція і твоя хвора уява. По-друге, так ти подивися на цього свого принца уважніше, крім розчарування і заниженої самооцінки він тобі нічого не дасть.
Усвідомлення увійшло в мозок принцеси, побачила вона принца з іншого боку і зрозуміла всю безглуздість своїх дій.
– Ти прав, дракон. Прости мене. Може, підемо поїмо? – принцеса кинула меч і попрямувала до свого коня.
– Та без проблем, давай забирайся на мене, так швидше, я тут знаю одне місце недалеко, там шеф-кухар готує чудові стейки, ти повинна оцінити!
Принцеса і дракон відлетіли разом вечеряти, а принц так і залишився нудним і незрозумілим самозакоханим кретином.
Ось і казці кінець, а хто читав – намагатиметься припинити гнатися за непотрібними і придумувати любов там, де її немає.
За матеріалами – sobiratelzvezd.ru
