Ось у кого варто навчитися жити з гумором, без зайвого драматизму! Олександр Ширвіндт про віці, самопочуття та зміни в житті:
«У нашому віці (від 75-ти і вище) нічого не змінювати і нічого не можна кидати.
Я стільки разів кидав палити, але ні до чого хорошого це не призвело. Повертався назад до цього пороку, поки син, якого я дуже слухаюсь і боюся, не сказав: «Все, вистачить».
А потім мене навели на чудового академіка, попередивши, що він нікого не приймає, але мене звідкись знає і готовий поговорити.
Я зібрав повне зібрання творів аналізів сечі і поїхав кудись на край шосе Ентузіастів.
Особняк, тиша, ходять милі кривоногі дами в пластмасових халатах. Килими, величезний кабінет. По стінах подячні грамоти від Наполеона, від Петра I, від Навуходоносора... І сидить академік в золотих окулярах.
— Скільки вам років? — каже.
— Так от, — кажу, — чотириста буде.
— Ми, значить, ровесники, я молодший за вас на рік.
Коли він побачив мою папку аналізів, змахнув руками: «Благаю, приберіть». Мені це вже сподобалося. Заглядати в досьє не став. «А що у вас?» Я кажу:
— По-перше, коліна болять вранці.
— А в мене, навпаки, ввечері. Що ще?
— Задишка.
— Ну це нормально.
— Я почав швидко втомлюватися.
— Правильно. Я теж. В нашому віці так і повинно бути.
І я заспокоївся. Раз вже академік медицини відчуває себе так само, як і я, то про що тоді говорити? На прощання я сказав, що кинув палити.
Він подивився на мене через золоті окуляри:
— Дорогий мій, навіщо? В нашому віці нічого не змінювати і нічого не можна кидати. Доживаємо як є.
Я поцілував його грамоти і пішов.
Геній! А якщо б він став читати мою сечу...»
Будьте здорові і не відноситись до життя занадто серйозно!
