Яніна Жеймо — актриса крихітного зросту, з величезними очима, божественної пластикою, ніжним голосом. Головна її картина «Попелюшка» була знята в 1947 році. 16-річну героїню Перро актриса грала, будучи 37-річною жінкою...
Яніна Жеймо працювала з... трьох років. Її батько був цирковим артистом в Гродненській (нині) області Білорусії. І вся сім'я брала участь в номері, включаючи і молодшу (з чотирьох) донька Яніна. Їй доводилося бути і гімнасткою, і наїзницею, і балериною...
А потім батько важко захворів і помер, коли дівчинці було 14 років. З цього віку вона перестала рости. Зростання Яніни становив всього 148 сантиметрів. Розмір ноги — 31. Справжня Попелюшка.
Без батька їх сімейний номер руйнується. І мати з чотирма дітьми переїжджає в Петроград. Дівчатка грають на ксилофонах, створюють групу «Тріо Жеймо». І навіть мають успіх.
Але справжній успіх прийшов до неї саме в кіно. У 16 років Яніна знялася в короткометражному фільмі «Ведмедики проти Юденича». І до війни встигла знятися більш ніж в 20-ти фільмах! У 1939 році актриса була нагороджена орденом «Знак Пошани» за роль Асив фільмі «Подруги».
На момент початку війни у Яніни вже було двоє дітей. Дочка, теж Яніна від першого чоловіка, життя з яким не склалося. І син Юлій від другого чоловіка, режисера Йосипа Хейфіца. Діти і чоловік евакуювалися. А Яніна залишилася в Ленінграді з сестрою та її дітьми. А потім блокадне кільце замкнулося.
Їй пропонували покинути місто на літаку. Вона відмовлялася. В її уявленні це було б не по-товариському». Виступала в госпіталях, знімалася в агітаційних стрічках. І як все, отримувала 125 грамів хліба на добу!
Важко уявити цю маленьку, худеньку жінку у винищувальному батальйоні? А вона чергувала ночами, в кожусі, з важкою гвинтівкою на тендітних плечах, гасила запальнички на дахах.
Після одного виступу червоноармійці її запитали, чому вона не поїхала. Знаєте, що вона сказала? «Але ж має ж хтось захищати місто!»
Вони сміялись і аплодували. Сміялися від любові і захоплення перед маленькою тендітною жінкою з мужнім характером.
У 1942 році Яніна змогла вибратися до чоловіка і дітям. Два місяці вона добиралася по залізниці, під бомбардуванням. Але зустріч виявилася трагічною. Чоловік отримав звістку, що вона загинула і одружився на іншій.
Яніна важко переживала зраду. Позначилися голод, нестатки, нервове напруження. Вона тяжко захворіла. Депресія, параліч. Її підтримав давній друг, польський кінематографіст Леонід Жано. Він знайшов лікарів, які допомогли їй впоратися з недугою. Жано був закоханий у неї багато років. У них в результаті склався дуже щасливий союз, у якому чоловік плекав дружину і оберігав її спокій...
А в 1944 році, ледве оправившись від хвороби, актриса вже приступає до зйомок у фільмі «Попелюшка». Як необхідна була ця красива казка країні, яка пережила жах Великої Вітчизняної Війни. Страшною і кровопролитною, прошедшейся по кожній радянській сім'ї!
Її називали еталонної Попелюшкою і справжньою народною актрисою, хоча вона не отримала навіть звання заслуженої артистки. Документи на присвоєння звання подавали кілька разів, але Сталін особисто завжди викреслював її зі списків. Йому подобалися ефектні, статні, красиві артистки – такі, як Любов Орлова. А з приводу Яніни він дивувався: «Хіба можуть бути такі героїні?» Тому ніяких звань актриса так і не отримала.
Фільм «Попелюшка» вийшов у 1947 році. Він лікував людей душі. Він вселяв надію і віру в майбутнє. Ясноока, легка і чиста Попелюшка в черговий раз доводила, що добро неодмінно переможе зло. Воно вже перемогло! І попереду — щастя.
Дивлячись на юну і таку світлу дівчинку на екрані, людям не приходило в голову, скільки їй років, скільки вона пережила і як виживала. Тому що Яніна Болеславовна була великою актрисою, сильною особистістю і світлою людиною.
Автор: Ігор Івчук
