Про порядність Ростислава Плятта ходили легенди. Про нього ніхто і ніколи не говорив погано, і сам актор ні про кого не сказав нічого поганого. Він лише одного разу переступив через свої принципи. І все через кохання...
На похороні Віри Марецькою Плятт гірко прошепотів: «Ти завжди була попереду мене, і зараз йдеш перша...» Вони познайомилися, коли Віра була дружиною режисера, блискучого Юрія Завадського. Вона з юності обожествляла чоловіка — втім, багато хто тоді його обожнювали. Плятт теж був учнем Завадського, він теж схилявся перед своїм учителем. Але Завадський познайомив Плятта з дружиною, і все це стало неважливим. Плятт закохався відразу й назавжди.
Складний багатокутник
Двадцять років вони були разом, і нарізно. За ці роки було всяке. Плятт, втомившись чекати, що Віра колись піде до нього від чоловіка, одружився на актрисі Ніні Бутової. Чому саме на ній — одного разу він зі спини прийняв її за Віру, і це було головним аргументом.
Ніна була дуже хорошою людиною, дуже доброю жінкою, яка весь час всім допомагала, підбирала і прилаштовував замерзаючих кошенят... По-своєму Плятт любив її теж.
Незабаром після його одруження Завадський пішов від Марецькою до балерини Галини Уланової. Посумувавши, Віра вийшла заміж за актора Георгія Троїцького, народила доньку.
В 1943 році Троїцький загинув на фронті, і Віра залишилася одна з дітьми (крім дочки, у неї був ще старший син від Завадського).
Голос по радіо
У ті роки вона жила в евакуації в Алма-Аті, а Плятт залишався в Москві. Віра полюбила радіо — Плятт вів вечірні передачі, і коли вона чула його спокійний, теплий голос, на душі було спокійно — він живий, все добре. Потім він багато разів буде заспокоювати її своїм читанням: «Славік читає, значить, все добре».
Війна закінчилася, і вони знову зустрілися. Але тепер вже Віра була вільна, а Плятт одружений. І обидва продовжували служити в театрі Моссовета, який очолював Завадський. Їм з Пляттом частенько доводилося грати на сцені любов і сім'ю, і навіть глядачі розуміли: ця гра — не гра. Все заплуталося в такий складний вузол, що розплутати його було не можна нічим. Не допомагали ні розлуки, ні шлюби з іншими...
За 20 років їх роман перестав бути секретом, але ніхто в театрі не дозволяв собі лихословити про цих великих артистів. Плятт і Марецька любили один одного, ось таке теж буває любов. І вони були разом. Могли на місяць виїхати до моря, разом відпочивали в санаторіях, разом працювали, готували їжу у Віри будинку, довго гуляли по вулицях...
У 1971 році лікарі знайшли у Віри рак головного мозку. Сім років вона лікувалася, і ніхто ніколи не чув від неї й слова скарги. У 1975 році вона проходила курс лікування в клініці, говорила лікарям, що відправляється на прогулянку, а сама вилазила через дірку в паркані на машині з театру і їхала на зйомки — знімали на плівку виставу «Дивна Місіс Севідж».
Пізно, Славік
У 1976 році вона вийшла на сцену в останній раз, а Плятт плакав за лаштунками. Через рік помер Завадський. За чутками, після цього Плятт зібрав речі і пішов до Віри. Його дружина ридала, обіцяла покінчити з собою, і було зрозуміло, що так вона, швидше за все, і надійде... Але він все одно пішов, і він трагічно запізнився. Віра так і сказала: «Пізно, Славік». Плятт повернувся до дружини.
В серпні 1978 року Віра Марецька померла. На похороні Плятт не стримував і не приховував сліз. І потім він ніколи не забував Віру. Коли по телевізору показували фільм з її участю, зазивав в свою гримерку знайомих:
«Вчора бачили «Член уряду»? Правда, Віра Петрівна хороша?»
До самого кінця він більше всього на світі любив говорити про неї, згадувати її...
За матеріалами: Лариса Хомайко
На фото: Віра Марецька і Ростислав Плятт у виставі «Мільйон за посмішку», 1960-й рік.
