На початку XX століття автомобіль був предметом розкоші, а засобом пересування. Але Генрі Форд мріяв про те, що весь світ буде їздити на авто його виробництва: недорогих, надійних і стильних.
Промисловець задався метою налагодити масовий випуск авто, поступово знижуючи ціну. Для цього він запровадив безліч хитрощів, що мимоволі дивуєшся його винахідливості. Ось лише дві історії про Генрі Фордом...
***
Форд підняв зарплату своїм робітникам, щоб ті могли купувати його автомобілі.
12 січня 1914 року Форд встановив розмір мінімальної оплати праці в 5 доларів в день (в два рази більше, ніж в середньому по галузі) і скоротив робочий день до восьми годин. Правда, знаменитий принцип «5 доларів за робочий день» поширювався лише на «гідних» робітників.
Конкуренти висміяли це рішення, припустивши, що Форд незабаром розориться.
Однак наслідки, навпаки, виявилися позитивними: на заводах Форда майже припинилися звільнення і підвищилася якість роботи: працівники воліли не ризикувати і трималися за свої місця.
Це призвело до скорочення витрат на пошук і залучення робочої сили і знизило кількість браку.
Крім того, ідея з підвищенням зарплат зробила підприємства та продукцію Форда популярними на всю країну і сприяла формуванню в США середнього класу — матеріально забезпечених робітників, чиїх доходів вистачало навіть на те, щоб купити в сім'ю автомобіль — той самий, складанням якого вони і займалися.
І у Форда з'явилася величезна кількість нових клієнтів.
***
На одному з заводів Генрі Форда бригада працівників отримувала гроші за те, що... відпочивала. Це була сервісна бригада, яка відповідала за безперебійну роботу конвеєра. Ремонтники отримували зарплату, тільки коли сиділи в кімнаті відпочинку.
Як тільки запалювалася червона лампа поломки лінії складання, зупинявся лічильник, який нараховував їм гроші. По-перше, вони завжди оперативно робили ремонт, щоб швидше повернутися в кімнату відпочинку. По-друге, вони працювали завжди якісно, щоб не доводилося залишати кімнату і втрачати гроші.
