Дивовижна, світла історія. До сліз...
Під час ... блокади цю маленьку дівчинку евакуювали з Ленінграда. Оленка її звали. А прізвище своє вона забула, така вона була маленька і змучена. Вона втратила всю сім'ю; маму, бабусю, старшого братика... А її знайшла спеціальна бригада виснажених дівчат — тоді ходили по квартирах страшної блокадній зими, шукали дітей, у яких загинули батьки або при смерті були...
Ось Оленку знайшли і змогли відправити в евакуацію. Вона не пам'ятала, як дітей везли в тряском вантажівці по льоду, не пам'ятала, як потрапила в дитячий будинок; вона маленька була. Як виснажений гномик з великою головою на тонкій шийці...
І вона вже не хотіла їсти. Таке буває при дистрофії. Вона лежала в ліжку або сиділа на стільчику біля печі. Грілася. І мовчала.
Думали, що Вона помре. Багато дітей померло вже в евакуації; сильне виснаження, і немає сил жити і їсти. І грати. І дихати...
І одноногий опалювач, фронтовик дядя Коля двадцяти років від роду, згорнув з старого рушника ляльку. Як-то підрізав, згорнув, пришив, — вийшла потворна лялька. Він хімічним олівцем намалював ляльці очі й рот. І носик-карлючку.
Дав ляльку Оленку і сказав серйозно: «Ти, Оленка, баюкай ляльку. І вчи її їсти добре! Ти тепер ляльці мама. І вже подбай про неї краще. А то вона хворіє і така слабка. Навіть не плаче!».
І ця Оленка раптом вчепилася в ляльку і притиснула її до себе. І почала колисати і гладити тонкими ручками. А за обідом годувала ляльку кашею, щось шепотіла їй ласкаве. І сама кашу поїла і шматочок хлібця, — годували не різносолами в евакуації...
Ну ось, Оленка і спала з лялькою, і біля печі її гріла, обіймала її і клопотала про ляльку. Про потворну ляльку зі старого рушника з намальованими очима...
...Дівчинка вижила. Тому що їй не можна було вмерти; треба дбати про ляльку, розумієте? Коли треба про когось піклуватися, — це величезна сила життя для деяких людей.
Ця дівчинка стала медсестрою потім і прожила довге життя. І руки її були завжди зайняті. А серце наповнене...
Автор: Кір'янова Анна (за мотивами реальної історії)
