Віктор Павлов — актор яскравий і багатоплановий. Знявся в 164 картинах, грав у виставах чотирьох театрів Москви. Він не залишав сцену навіть після хвороби...
Вітя Павлов... Коли він помер, над дахом Малого театру раптом з'явилися голуби. Птахів він любив з дитинства і розводив все життя. У рідному театрі у нього навіть була власна голубник, художній керівник Соломін Юрій Мефодійович віддав під його захоплення цілий горище.
Вітя свято вірив, що голуби — це душі акторів, що колись працювали в Малому.
Показував: «Ось ця горда голубка — Гоголєва, а цей велелюбний — Царьов, самий веселий голуб — Іллінський... У мене дивне ставлення до смерті. Не можу змиритися, що людина зникає назовсім...»
Улюблене місце в Москві — Пташиний ринок. Сцену, в якій Жеглов вбиває Левченко, знімали недалеко від нього, у метро Таганська.
Вітя згадував:
«Ми з Висоцьким дуже рано приїхали в той день. Відчуваю, настрій у Володі якесь святкове. Каже: «Віть, підемо, чого покажу. Бачиш, он машина нова? Це моя. Поїхали, прокочу». Сіли ми в його «Мерседес», зробили коло. А я йому й пропоную: «Чого на місці-то топтатися? Поїхали на Пташиний ринок. Тут поруч». Поїхали. Голубів накупили. Раніше вони коштували три за пару. Привезли ми птахів на знімальний майданчик.
Наші там вже зібралися, і ми стали у всіх на очах випускати голубів. Всі отетеріли від такої принади. Приступили до зйомок. Я біжу по снігу, Висоцький в мене стріляє. Ба-бах... падаю. Пам'ятаю: Володя підбігає з блідим обличчям, бере мою руку, цілує: «Голуб'ятник, вставай. Я тебе ніколи не вб'ю».
Після декількох інсультів Павлов зліг і більше не зміг доглядати за голубами. Він постійно дзвонив в театр і просив друзів годувати їх, але птахи скоро щось зрозуміли і полетіли — є вони могли лише з долоні господаря.
А 24 серпня 2006 року, коли Вітя помер, вони повернулися і кілька днів кружляли над дахом Малого театру...
Автор: Стас Садальський
