Статую Свободи у США подарувала Франція до Всесвітній виставці 1876 року та 100-річчя американської незалежності...
Життя Ізабелли Бойєр схожа на захоплюючий роман. У 20 років вона вийшла заміж за 50-річного винахідника швейної машинки Ісаака Зінгера, а після його смерті стала найбагатшою жінкою країни. Красива, забезпечена, цікава дама ніколи не залишалася без уваги. Не дивно, що її обрали моделлю для статуї Свободи: адже вона уособлювала собою сбывшуюся американську мрію.
Винахідник, підприємець, ловелас
Про Зингере говорили як про талановитого винахідника, не менш талановитого дільце, а ще — як про рідкісний початківця. Він придумав неймовірно зручну швейну машинку, вчинила переворот у промисловості, і заробив на цьому мільйони. У Зінгера були й інші інтереси в житті: він встиг побувати актором, один час очолював театральну трупу, кочевавшую по різних містах. Як він тільки все встигав?
Закохавшись, він одружився ще 19-річним юнаком. Але дуже скоро в його серці спалахнули почуття до іншої жінки, і він став жити на дві сім'ї. Друга, «незаконна», дружина народила йому одного за іншим десятьох дітей. Так що велелюбного винахіднику довелося розірвати свій перший шлюб і одружитися вдруге. Незабаром нова дружина звинуватила його у романі з іншою дамою — і пред'явила звинувачення в двоєженство. Вона домоглася, щоб Зінгера заарештували. А він ухитрився втекти з-під варти і сховатися в Англії в компанії нової «жінки».
Багата вдова
Зінгеру було вже 50 років, коли він закохався в Ізабеллу. Юної моделі вдалося те, чого не вдавалося іншим жінкам: утримати Зінгера. Вона стала для нього єдиною. Закохані одружилися в 1863 році, Ізабелла народила шістьох дітей. Вони прожили разом до самої смерті Ісаака, тобто 12 років.
Удачливий винахідник залишив чималу спадщину — 22 мільйони доларів. На нього претендували багато — адже всього у Зінгера залишилося 18 дітей від різних жінок! Але Ізабелла виявилася справжнім борцем: вона пройшла через безліч судів, але довела свої права на спадщину. І увійшла в список найбагатших жінок Америки.
Вдова була ще занадто молодий, щоб заживо ховати себе під траурними шатами. Минуло кілька років, і Ізабелла знову вийшла заміж — за голландського скрипаля Віктора Ройбстета. Він був світовою знаменитістю, а крім того — графом, так що Ізабелла стала графинею.
Їй ледь перевалило за сорок, виглядала графиня чудово, могла дозволити собі самі модні і дорогі вбрання. Незабаром Ізабелла стала зіркою світських салонів — її охоче запрошували на вечірки за участю представників богеми.
На одному з таких заходів вона і познайомилася з Огюстом Бартольді — відомим скульптором. За деякими даними, в Ізабеллі він побачив якийсь образ свободи, який пізніше трансформував в знамениту статую. Його взагалі вразили Сполучені Штати — поїздка в цю країну, її масштаби, різноманітні чудеса природи справили на нього величезне враження.
Символ Свободи
Бартольді взявся за створення 11-метрової гіпсової скульптури жінки, що тримає в одній руці смолоскип, а в іншій — скрижалі з датою прийняття Декларації незалежності США. Пізніше він з допомогою десятків підручних по цій моделі побудував статую заввишки 50 метрів. Для неї знадобилася 31 тонна листів з міді.
Участь у створенні гігантської Свободи брали й інші відомі особистості. Інженер Гюстав Ейфель, наприклад, займався розробкою металевої арматури. Герой війни генерал Шерман допомагав з вибором місця для встановлення статуї. Джозеф Пулітцер — родоначальник «жовтої преси» — публікував заклики до громадян США збирати кошти на грандіозний проект...
В результаті на острові Бедлоу була зведена вражає своїми розмірами і величчю статуя Свободи з особою античної богині, але в той же час — створена за образом і подобою Ізабелли Бойєр-Зінгер, жінки, що стала втіленням «американської мрії».
Ізабелла пережила, до речі, і другого свого чоловіка. І у віці 50 років вийшла заміж втретє — за Поля Сохежа, знаменитого колекціонера дорогих творів мистецтва. Вона прожила 62 роки і померла в 1904 році в Парижі. А статуя з її обличчям досі височіє над островом Бедлоу, символізуючи головну гордість американців — Свободу.
За матеріалами: Ольга Моісеєва, goodhouse.ru
