Наскільки часто ми, жінки, бачимо одна одну голими, і почуваємося при цьому комфортно?
Коли я була школяркою, я швидко опанувала мистецтво переодягатися в роздягальні, не "засвітивши" при цьому навіть голої коліна. На нас так тиснули поняттями скромності й моралі, що часом мені здавалося, що ми мали залишатися одягненими навіть під час переодягання.
Тому не дивно, що коли минулої зими я випадково опинилася в нудистському СПА-курорті посеред австрійських Альп, я почала соромитися свого тіла.
Коли ми з подругою увійшли до СПА-зони, то очікували побачити те саме, що й завжди, - пухнасті білі ковдри, купальні костюми та тіла всіх форм і розмірів. Але замість цього всі розгулювали там у костюмах Адама і Єви. Я зіщулилася від страху, адже на таке я безумовно не підписувалася. Я знову перетворилася на ту перелякану семикласницю з роздягальні.
Поглянувши на море оголених тіл навколо, я відчула пекучий сором. Я не роблю епіляцію. На моїх стегнах залишилися розтяжки після пологів. Мої ліві груди трохи більші за праві. Стривайте, а коли я востаннє голила ноги? О боже, груди цієї 50-річної жінки безумовно більші і красивіші за мої. Це ОСЬ ТАК виглядатиме моя дупа, коли мені буде 70? Ні. Сподіваюся, що ні. Принаймні, я регулярно займаюся спортом. Ну, принаймні, я не така товста, як вона. Ну і так далі.
Моя подруга вздохнула, взглянул на меня, и сказал: “Думаю, ходить в этом месте одетыми довольно невежливо”. Невежливо?! Я наотрез отказалась раздеваться, но после первой же сауны я начала понимать, почему здесь такие правила. Мне было жарко даже в купальном костюме. Глубоко вдохнув (и печально вздохнув), я сняла верхнюю половину купальника.
Мої груди опинилися на волі. Я зрозуміла, що мені було набагато простіше роздягнутися перед своїм чоловіком, ніж оголити груди перед незнайомими людьми.
Але замість того, щоб зациклюватися на тому, як я виглядаю, я вирішила спробувати зрозуміти, чому я відчуваю такий сором. Чому відразу ж після того, як я сюди потрапила, я почала порівнювати своє тіло з людьми навколо? Чому я раділа кожній побаченій целюлітній попі, думаючи, що на її тлі я виглядаю не так жахливо? Чому я взагалі так одержима тим, що я нібито жахливо виглядаю?
Ось п'ять причин, що звільняють і розкріпачують, не боятися оголюватися:
1. “Идеал” – не больше чем иллюзия
Хоча більшу частину часу я цілком задоволена своїм тілом, мені, як, зрештою, і більшості жінок, навіюють, що я повинна виглядати ідеально. З самого дитинства мене вчили, як зробити себе привабливішою для чоловіків - як фліртувати, носити туфлі на високих підборах, короткі спіднички, фарбувати вії, наносити макіяж, ну і так далі. Але незважаючи на все це, знімаючи одяг, я соромлюся своїх недоліків, бо, скажімо відверто, ніхто з нас не має такого вигляду, як на картинці з глянцевого журналу.
“Несовершенство” предполагает, что существует совершенство, нечто, к чему можно и нужно стремиться, но в нашем случае это вовсе не так. Каждое человеческое тело – особенное. И когда я на том курорте впервые взглянула вокруг, от собравшихся там людей меня отделяло не мое тело, а мое отношение к нему.
2. те, що ви почуваєтеся вразливою перед іншими людьми - цілком нормально
У Європі, особливо в Німеччині, те, що вам заманулося поплавати голяка, не вважається чимось таким вже особливим. Походи в сауну там є одним з найпопулярніших видів відпочинку, і якщо вже ви опинилися в сауні, то ви не особливо здивуєтеся, якщо присутні там не будуть обтяжувати себе одягом. А в студії йоги, в якій я викладаю, є загальна сауна в підвалі - для тих, хто недостатньо пропотів на заняттях. І мало-помалу я зрозуміла, що чим більше ти дивишся на інших людей без одягу, тим комфортніше тобі стає у власному тілі - якщо, звісно, ви готові перетерпіти початковий період дискомфорту і страху.
3. Коли ви оцінюєте інших людей, насправді ви оцінюєте себе
Я зрозуміла, що просто-напросто боялася побачити себе такою, яка я є. І замість того, щоб зрозуміти і прийняти себе з усіма вадами, я обрала шлях страху. Замість того, щоб навчати нас любові і співчуття до себе та інших, суспільство вчить нас засуджувати і критикувати.
Того дня, коли я вперше вийшла до свого класу йоги як вчитель, і побачила всіх присутніх у позі Адхо Мукха Шванасана (позі собаки мордою донизу), я зрозуміла, що кожна з цих "собак" абсолютно різна. Вони були зовсім не схожі на ті, що я бачила в журналах, і вже точно не схожі на мою. Але все одно вони були прекрасні.
Коли ви намагаєтеся порівнювати себе з іншими людьми, тим самим ви лише шкодите собі. Ми повинні піклуватися про свої тіла як у фізичному, так і в емоційному плані, і якщо ви не забуваєте про фітнес для свого тіла, постарайтеся подбати і про ваші емоції. Я можу порадити вам зайнятися для цього медитацією.
4. Коли ви зрозумієте, що вам комфортно без одягу, ви зрозумієте, що вам, по суті, не потрібен яскравий макіяж і високі підбори
Я ніколи не була "солодкою дівчинкою", для мене це неприродно. Так, часом мені хочеться нафарбувати губи (хоча зазвичай я цього не роблю), але я, нарешті, зрозуміла, що я не зобов'язана цього робити, щоб мати привабливий вигляд. Нафарбовуючись, немов індіанець, що виходить на стежку війни, я підсвідомо вважала, що зі мною щось не так, але після того, як я почала регулярно оголюватися на людях, мені стало набагато комфортніше бути самою собою.
5. Відкинути вбік одяг, і злитися воєдино з природою - це дуже приємно
Моє тіло подібне до снігу на вершинах Альп - як і він, одного разу воно розтане. Моя дупа обвисне, а шкіра стане тонкою і зморшкуватою...
Але якщо заняття йогою чогось мене і навчили, так це того, що я - не моє тіло, і я - не мій розум. Я - все, що є в мені і в навколишньому світі, і, як і він, я постійно змінююся. Навіть зараз, коли я пишу все це, я змінююся. Моя шкіра - єдиний матеріальний бар'єр між мною і навколишнім світом, і якось так сталося, що, знявши свій одяг на тому гірському курорті, я знайшла єдність із природою... і з самою собою.
SAMANTHA ROSE
Переклад статті 5 причин отримати
Голими частіше via Клубер
