проза
...Шкода, але я забула, якою була в дитинстві. Як відрізало: не можу приїхати до Кишинева, бо там усе чуже, як у Ахматової: "люди, речі, стіни". Нас ніхто не знає, ми не туди потрапили, Боже мій!
Ось у кого варто навчитися жити з гумором, без зайвого драматизму!
Навіщо нам всі ці руки, тіла, посмішки, думки, очікування і завмирання серця?
Говори з іншими про чудеса, тобто про них самих.
Через мене ти не зможеш спати вночі.
Любов не приходить ззовні. Ніколи. Вона завжди всередині тебе.
