цитати
Історія кохання у спогадах Віри Алентової.
Він завжди продовжував боротися і казав: «Життя варте того, щоб його прожити!»
"Звірі не поїдають самих себе - вовки вовками не харчуються. На відміну від людей, які легко "пожирають" собі подібних. Тож настав час уже добре й важливе не тільки творити, а й активно впроваджувати.
«Кращі десять років мого життя — з сорока до п'ятдесяти. У сорок років я зрозуміла про себе все».
«Немає ніякого надлишку інформації. Є інформаційний шум, навіть гуркіт! Інформації якраз і немає...»
Якою людина ніколи не помре? — Той, що любить інших.
Сміх крізь сльози... Завжди актуально...
"...людський мозок - це порожнє горище, куди можна набити все, що завгодно. Дурень так і робить: тягне туди потрібне й непотрібне. І нарешті настає момент, коли найнеобхіднішу річ
"Зараз розумію: головне - що я вистояла. Ні в особистому житті, ні в мистецтві я не розміняла себе. Залишилася сильною, незалежною людиною. Для мене це важливо! Гріхи, як відомо, тягнуть вниз".
«Ми любимо людей за добро, яке вони нам зробили, а за те добро, яке ми зробили для них і ненавидимо за те зло, яке їм завдаємо».
Одного разу Михайло Аркадійович Свєтлов, мій учитель, якого я дуже люблю, під час зустрічі мені сказав: "Женю, хочу вам дати одну тему. Мені нещодавно одна жінка зізналася: "Знаєте, яка в мене проблема?
Моя донька не вчилася ні в ліцеї, ні в гімназії, а ходила в просту школу у дворі. Друзі запитували: "У тебе чого, грошей немає?" Та не в цьому річ! Виробити імунітет можна тільки в
